У кожному художньому творі присутній певний набір сюжетних елементів. Без цих деталей автор не зможе утримувати увагу читачів. Що таке зав’язка в літературі? Яку роль вона відіграє у створенні твору?
Серед деталей у сюжеті є обов’язкові та необов’язкові. До останніх відноситься експозиція, яка зустрічається далеко не в усіх оповіданнях і повістях. Зав’язка – обов’язковий елемент. Виключити її з сюжету неможливо. Нескладно зрозуміти, що таке зав’язка в літературі. Сам термін дає відповідь на питання. Автор заплутує сюжетну нитку, а потім, поступово, розв’язує її.
Визначення
Зав’язка в літературі – це подія, яку можна вважати початком дії. Але ця деталь не завжди знаходиться на початку розповіді. Зав’язка може бути і в кінці.
Будь-який твір засноване на зіткненні поглядах героїв, двох чи кількох точок зору. В кожному оповіданні, повісті чи романі є конфлікт. Що таке зав’язка в літературі? Це зародження, виявлення конфлікту в оповіданні. Вона може бути на початку, середині або кінець розповіді. Поняття зав’язки в літературі не знайоме всім. Але кожен, хто прочитав хоча б одну книгу, стикався з цим елементом.
Не варто думати, що зав’язка виняткова подія, розбурхуючи уяву читача. Такою деталлю може служити якийсь, на перший погляд, непримітний діалог між героями. Чітко виявити зав’язку можна в творах детективного жанру. Тут, як правило, події починаються зі злочину, на розкриття якої йде велика частина оповідання. Цю деталь складно не помітить у трилері. У творах інших жанрів зав’язка не кидається в очі. Але як вже було сказано, вона присутня в кожній книзі. Саме завдяки цій деталі читач не закриває книгу на перших сторінках, а занурюється у світ, створений письменником.
Композиція
Елементи сюжету: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка, післямова. Перша і остання деталі необов’язкові.
Для того щоб зрозуміти, що таке зав’язка в літературі, варто згадати сюжет улюбленої книги. Незалежно від жанру, оповідання будується за такою схемою: герої опиняються у важкій ситуації, а потім поступово вибираються з неї.
Про те, що таке зав’язка в літературі, приклади, наведені нижче, дадуть чітке уявлення.
Особливості зав’язки
Ця деталь захоплює читача. Нудну експозицію він може пробачити автору. Нецікаву зав’язку – аж ніяк. Це інтрига, що викликає інтерес у читача і змушує його дочитати книгу до кінця. У зав’язці завжди присутній головний герой, принаймні, він має відношення до ситуації, після якої починаються основні події.
«Майстер і Маргарита»
Роман починається з розв’язки, причому з явною (бувають також і неявні). Третя глава закінчується смертю Берліоза. Але головний герой — Майстер, і його немає в той вечір на Патріарших ставках. Він знаходиться в клініці Стравінського. Головний герой роману Булгакова, дійсно, відсутня в розв’язці. Але, як ми пам’ятаємо, у другій чолі Воланд читає книгу, написану Майстром, після чого голови МАССОЛИТа і наздоганяє раптова смерть.
Зав’язка гармонійно вписується в основну сюжетну лінію. Вона не виділяється на тлі інших деталей, це органічна частина оповіді. Зав’язка – це основа авторського задуму, тобто ідея, яку письменник намагається донести до читача.
«Собаче серце»
Згадаймо ще один твір Михайла Булгакова. Де тут зав’язка? В першій главі, там, де Шарикова підбирає на холодній московській вулиці професор Преображенський? Ні, зав’язкою у цьому творі служить операція, після якої пес поступово перетворюється в людину. І цей процес, який ні до чого доброго не привів, ілюструє головну думку автора.
Шахова новела
Дуже яскраві зав’язки присутні у творах малої прози. Новела мало чим відрізняється від розповіді. Все ж деякі літературознавці їх розрізняють. Вони стверджують, що в новелі зав’язка більш яскрава, інтригуюча.
Майстром створення захоплюючих сюжетів був Стефан Цвейг. Зав’язка у Шаховій новелі» навіть самого млявого читача змусить дочитати твір до кінця. Головний герой, оповідач зустрічає на проході неймовірну особистість. Незвичайність цієї людини полягає в тому, що йому легко вдається обіграти в шахи гросмейстера.
Хто він? Де він навчився так добре грати? Адже знаменитого шахіста ніхто не може обіграти протягом багатьох років. А цьому диваку, який виник з нізвідки, вдається це зробити з легкістю. Чому під час партії у цього дивного людини так болісно горять очі? Такі питання автор ставить перед героєм. І перед читачем. А потім поступово розкриває історію людини, охопленого шахової гарячкою.
Така ж важлива деталь в сюжеті – розв’язка. Автор повинен не тільки заінтригувати читача, але і розкрити поступово всі карти. При цьому між зав’язкою і розв’язкою незмінно присутня кульмінація.
