Філософський раціоналізм епохи Просвітництва
Просвітництво – це одна з найбільш дивних і прекрасних епох в історії людства. Віра в прогрес і пізнання була основною рушійною силою ідейно-світоглядного руху, реалізованого французькими просвітителями XVII-XVIII ст.
Особливістю раціоналізму в часи представленої епохи було посилення критики релігійних ідеологій. Все більше мислителів стали підносити розум і визнавати нікчемність віри. При цьому питання науки та філософії в ті часи не були єдиними. Чимала увага приділялася соціокультурних проблем. Це, в свою чергу, готувало ґрунт для соціалістичних ідей.
Научіння народу користування можливостями свого розуму – саме це завдання вважалася пріоритетною для філософів епохи Просвітництва. На питання про те, що таке раціоналізм, відповідали багато уми того часу. Це Вольтер, Руссо, Дідро, Монтеск’є та багато інших.
Теорія раціоналізму Декарта
Відштовхуючись від основ, залишених Сократом, мислителі XVII-XVIII століть закріпили вихідну установку: “Май мужність користуватися своїм розумом”. Ця установка стала поштовхом для формування своїх ідей Рене Декартом – французьким математиком і філософом першої половини XVII століття.
Декарт вважав, що всяке знання повинне піддаватися перевірці за допомогою природного “світла розуму”. Ніщо не можна приймати на віру. Будь-яка гіпотеза має бути піддана ретельному розумового аналізу. Прийнято вважати, що саме французькі просвітителі підготували грунт для ідей раціоналізму.
