Правило № 2
Якщо обвинувачений дає показання, то він не повинен підтверджувати їх доказами, або робити вказівки на якісь докази, або представляти підтвердження сказаного ним. Якщо ж докази все ж таки представлені, то вони в обов’язковому порядку перевіряються слідством і судом.
Дані підсудним пояснення можуть бути відкинуті, але не з тієї причини, що не наведено їх підтвердження. А тільки в тому випадку, якщо вони не пройшли перевірку, опинившись необґрунтованими і недостовірними.
В обов’язки суду входить надання обвинуваченому (його адвокату, законному представнику) допомоги в отриманні доказів, на які йде посилання.
Правило № 3
Представляти докази невинності не повинен і захисник. Він зобов’язаний використовувати для захисту всі дозволені законом засоби, щоб з’ясувати обставини, що служать виправданню його підопічного чи пом’якшення відповідальності.
При цьому, заперечуючи обвинувачення, захисник може і не представляти доказів. Сам по собі цей факт не є доказом провини. В цьому випадку для адвоката буде достатнім зародити сумнів в обгрунтованості звинувачень.
Тим не менш подання доказів лежить у сфері інтересів обвинуваченого і його захисника. Це і є мотивом, за яким вони роблять це. Результат таких дій може поставити доводи обвинувачення під сумнів, що у разі їх неустранимости підуть на користь положення обвинуваченого.
