Ви коли-небудь замислювалися, що таке “набат” і звідки походить це слово?
Як відомо, не може людина жити без суспільства. З давніх часів люди об’єднувалися за кланам, родам, племенам, що жили невеликими групами, що утворювали села і міста. Там, де є скупчення людей, трапляються то пожежа, повінь, то набіг.
Набат – це…?
Як сповістити народ в разі біди? Або скликати його на віче? Правильно, подати гучний сигнал певної тональності. На Русі для цього використовували мідний дзвін або шматок заліза на центральній площі – било. Жителі, почувши звук набатного дзвони, встигали зібратися для гасіння пожежі або сховатися за міськими стінами у разі атаки ворога.
Що таке сполох? Це великий дзвін або барабан (рідко), за допомогою якого подавали сигнал тривоги, тобто оповіщали жителів про небезпеку.
Спочатку використовували вираз “бити на сполох”, пізніше стали говорити “бити на сполох”.
Слово “набат” арабського походження, воно означало барабани варти, у які били перед будинками знатних осіб. На Русь цей термін занесли татари, а згадка вираження зустрічається в літописах, датованих ще 1553 роком. У XVIII столітті під час правління Павла I вийшов указ – під час хуртовин, віхол і пожеж бити на сполох, а на берегах Ладозького і Онезького озер ще й під час туманів.
Сполох у сучасному житті
Що означає “набат” у нинішній час, коли немає дзвони і барабанів? Зараз під час воєн і стихійних лих сигнал тривоги подається сиреною. У збройних силах Росії при подачі пожежної тривоги досі застосовують набатний сигнал. Для цього використовують обрізки рейки, порожній кисневий балон або порожній вогнегасник, пофарбовані в червоний колір.
Крім того, «Набат» – так називався журнал, що випускається російськими і польськими емігрантами в 1875 році в Женеві.
Фразеологізм “бити у набат” часто використовують, коли хочуть звернути увагу громадськості на якусь проблему або неординарна подія.
