Що таке блуд? Якщо виражатися простими словами, то це – розпуста або статеву розпусту. Загалом, соціальне явище, що несе негативний характер. Втім, в сучасному світі люди досить вільно розпоряджаються своїми тілами і відносинами, так що на це поняття більшість дивиться з неабиякою часткою скептицизму.
Але одна справа – соціальний погляд на тему. І зовсім інше – релігійний. І зараз хотілося б розглянути дане поняття саме з цієї точки зору.
Демон нечистоти
Мабуть, саме так можна назвати блуд. «Що такого в тілесних плотських стосунки поза шлюбом? Адже все відбувається за обопільною згодою, без заподіяння кому-небудь шкоди…» – можуть задатися таким питанням деякі.
Що ж, оскільки релігійна тема, то варто згадати про значення слова «гріх». Під ним мається на увазі беззаконня. Свавілля. Порушення законів духовного життя. А воно, як багатьом може бути відомо, завжди веде до біди і саморуйнування. Бо на помилки та гріхи не будується нічого хорошого.
Якщо заглибитися у вивчення Святого Письма, то можна знайти там досить докладний і целомудренное опис того, що таке блуд. Нехай після його вчинення і не виникає тяжких наслідків (це, все-таки, не вбивство, не грабіж) – він все одно вважається важким гріхом. Ось які рядки можна знайти у священному джерелі: «Не обманюйтеся, розпусники Царства Божого не успадкують».
Це якщо не покаяться і не перестануть блудити. Для них церковні правила суворі: їм заборонено причащатися до покаяння і проходження через покути. Останнє слово позначає покарання, морально-виправну міру. Причому вельми сувору і довго триваючу. Чому ж до людей, які загрузли в розпусті, у Церкві таке ставлення?
Причини негативного сприйняття
Слід зазначити, що інтим в православ’ї ніколи не возбранялся. Навіть благословлялся – але лише в тому випадку, якщо чоловік і жінка об’єднувалися в шлюбний союз (що вінчається або оформлений у цивільних законів).
Сам Апостол Павло писав про інтимні стосунки: «Не ухиляйтеся один від одного, тільки якщо за згодою, або в молитві та пості, але потім знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана невоздержанием». Дані рядка можна знайти в 1 Кор. 7: 3-5.
Шлюб був чимось святим, високодуховним. Після його укладення чоловік і дружина ставали «однією плоттю». Близькі, інтимні стосунки – це сильне переживання, яке ще сильніше прив’язує подружжя один до одного, скріплюючи їх союз.
Однак те, що в шлюбі є благословенним, – гріх, якщо відбувається поза його. Бо порушується заповідь. У шлюбі чоловік і жінка об’єднуються в єдину плоть в ім’я любові, в той час, як поза його – в рамках беззаконня. Що таке блуд? Це – отримання гріховної насолоди, прояв слабкості і безвідповідальності.
Досить звернути увагу на 1 Кор. 6: 15-16. Ось що там сказано: «Хіба не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Або що той, хто з блудницею злягається, стає єдиним з нею?»
Тут сенс дуже простий. Простежується вся суть та наслідки блуду. Кожна беззаконна зв’язок – це глибока рана для душі і тіла, найчастіше усвідомлювана лише згодом. Але коли людина знаходить свою любов і вступає в шлюб – всі його зв’язки важким вантажем кладуться на душу. Бо пам’ять про минулих гріхах стерти неможливо.
Так, блуд з’єднує людей… але лише заради осквернення їхніх душ та тел. Це не дасть істинного щастя людині. Оскільки знайти його можна лише в духовному єднанні, любові й довірі.
З чого починається гріх?
Не буде зайвим спробувати дати відповідь і на це питання. Що таке «блуд» в православ’ї, з чого починається цей гріх? Як і все інше – з дрібниць. Ось, що говориться в Мф. 5: 28: «Кожен, хто дивиться з пожадливістю на жінку, вчинив з нею перелюб у серці». Тут є певна частка істини, оскільки внутрішнє бажання – це і є початок пристрасті. Бо людина впускає її до себе в душу і насолоджується одержуваним відчуттям. До тілесного гріха, як правило, від цього недалеко.
Але ще святі отці кажуть, що блудна пристрасть пов’язана з обжерливістю, тілесним пересичення, зайвим винопиттям. Здається, що це різні поняття? Не зовсім. Блуд, як і насичення, спрямовані на задоволення тілесних бажань, на отримання фізичної насолоди. Плюс до всього, в Еф. 5: 18 є хороша фраза: «Не впивайтеся вином, від нього трапляється розпусту».
Ще в цій темі є таке поняття, як «любообъедение». Це – плотська пристрасть, і приборкати її можна, якщо привчити себе до помірності і стриманості, що їжі стосується безпосередньо. Ситні, жирні, гострі страви, солодке вино – це все розігріває кров, розбурхує гормони, збуджує.
Що ще впливає на буяння плоті?
Продовжуючи обговорювати те, що таке блуд в православ’ї, варто відзначити ще кілька причин, за якими тяга до нього посилюється у багатьох людей. Їх перерахував церковний письменник Авва Ісая в «Отечнике» (IV-V ст). Крім вже згаданого раніше пересичення, він зазначив:
- Празднословие.
- Марнославство.
- Довгий сон.
- Любов у красивим одягом.
І знову все перераховане стосується задоволення власних бажань та отримання задоволень. Від усього треба відмовитися. Зайнятися молитвослів’ям, марнославство замінити смиренням Христовим, довгий сон – чуванням, а красиві одягу змінити на лахміття. Не можна залишати нічого. Бо пристрасті тримаються один за одного, немов ланки в ланцюзі.
Інші думки
Людина, який вирішив жити в блуді, стає противником Бога і навіть лжепророком. Бо шлюбний союз, а також все, що з ним пов’язане, – це знак, модель, яка вказує на відношення Ісуса до людства. Про це теж йдеться у певних джерелах (Ефес.5:25-33. Кількість.3:18-21, якщо бути точніше). І людина, що загруз у розпусті, просто перекручує священну модель поведінки. Він стає винним. Причому в будь-якому випадку. Навіть якщо він робив це в ім’я любові, з наміром укласти в подальшому шлюб.
Є і сучасні «трактування». Нинішні мислителі говорять, що на питання щодо того, чому блуд – гріх, можна відповісти виключно з релігійної точки зору. Тому що з інших позицій контраргументи завжди будуть.
Що ж, відповідь така: «Блуд виганяє з людського серця Святого Духа. Тому що він не може існувати разом з Нечистотою. Існує або одне, або інше. І краще зробити вибір на користь другого. Оскільки немає нічого страшнішого для будь-якого з нас, ніж залишитися поза Бога. Бо це – пекло. Пеклом є саме існування без Бога».
Однак тут є ще один нюанс. Людина, яка живе в блуді та розпусті, не бачить різниці між розпустою і подружнього чеснотою, іронічно сприймає все раніше сказане. Навіть цинічно. Релігійні люди таких називають «поневоленими», занепалими морально, фізично хворими. Згідно з православним законами, розпусник – це оселя демонів, одержима особистість, хтось з печаткою падіння на обличчі. Нерідко в якості прикладів даних суджень призводять сексуальних маніяків і вирази «занепала жінка».
Про наслідки
Їх теж варто зазначити увагою, розглядаючи значення слова «блуд». Якщо відійти від релігії, то сюди поставляться, звичайно ж, венеричні захворювання, незапланована вагітність, поява чуток про непорядність людини, моральна розбещеність і т. д.
А ось що пишуть про це релігійні діячі, зокрема протоієрей Максим Обухов: «Народи, серед яких гріх блуду був широко поширений, швидко зникали з лиця нашої землі або втрачали незалежність, слабшали, поступалися іншим націям. Тут все логічно. Суспільство, яке заражене гріхом, перестає породжувати великих діячів. Воно стає бездарної однорідною сірою масою».
Що ще раніше мало місце? Близькоспоріднений шлюб. Він суперечить заповідям Божим і вважається гріхом, блудом. Якщо від такого шлюбу і народжувалися діти, то нерідко з пороками і генетичними каліцтвами, які могли не проявитися у них, але зате відбивалися на їх нащадках. Бо кровозмішення – це прямий шлях до виродження роду, оскільки його наслідком є накопичення однакових дефектних генів загального походження.
У Старому Завіті говориться: хто зазіхне на такий перелюб, як зв’язок з кровним родичем, той буде відданий ” сатані на погибіль тіла.
Про блудниць
Тепер можна більш докладно розповісти про розпусних жінок. В Біблії блудниця – це окремий постійний персонаж, зустрічається з першої по останню книгу. Повія, кажучи простими словами. Згідно Біблії, вони надавали свої «послуги» за козенят, але потім брали і більш великі багатства.
Цікаво, що згадуються в священних джерелах лише розпусні жінки – не чоловіки. І ніде в Біблії не знайти рядків, у яких би говорилося, як дівчата стають повіями. В Лев. 19:29 можна побачити тільки такі слова: «Не погань своєї дочки, допускаючи її до блуду».
І неясно, як саме таке паплюження могло статися. Залишається лише здогадуватися. Можливо, дівчат родом з бідних сімей посилали на «заробітки». В ті часі дівчинки повністю знаходились під батьківським контролем, так що, якби глава сім’ї побажав, щоб вона стала повією – у неї не вийшло б піти проти нього. Як підсумок – примушений блуд.
Про блудниць можна знайти чимало інформації в різних джерелах, але що щодо чоловіків? Конкретно про розпусту представників сильної половини людства практично ніде не говориться.
Можливо, часи були інші. Але навряд чи знайдеться багато незгодних з тим, що в наш час для багатьох чоловіків жінки стали чимось на кшталт речей, маніакальної пристрасті. На дівчат сперечаються, їх колекціонують. А потім нарікають, що стало мало порядних жінок. Можливо, але чи варті блудливі чоловіки? Немає. І в підсумку гулящие вибирають блудниць, зливаючись з ними в гріху.
Виходить, що чоловік, покликаний бути духовним воїном, перетворюється на слабку маріонетку в диявольських руках. А дівчата, що ходять у пітьмі, просто потрапляють в його брехливі мережі збочення і пороку. І нічим добрим ні для кого це не закінчується. Тому що духовні закони працюють, навіть якщо люди в них не вірять.
Перелюбство
Дане поняття, що має безпосереднє відношення до досліджуваної теми, необхідно зазначити окремим увагою. І для початку розібратися з наступним питанням: «Перелюбство і розпусту – в чому різниця?»
Якщо заглянути в словник, то все стане ясно. Перелюб – це подружня зрада. Тобто теж гріх інтимно-плотського характеру. Однак Біблія представляє набагато більш глибокий погляд на те, як перераховані два гріха розглядає сам Бог.
Єврейське слово, що перекладається, як «перелюб», дослівно означає «порушення шлюбу». Вважається, що Бог вважає відступ свого народу до іншим ідолам цим гріхом. Коли єврейський народ, що був шлюбним партнером Єгови, звернувся до божеств інших народів, що Господь сказав, що їх вчинок – немов блуд дружини, зрада.
У Старому Завіті Ізраїль, виявляє поклоніння ідолам, теж часто порівнюється з безрозсудною жінкою, яка загрузла в розпусті.
Та й у всій книзі Осії між відносинами Бога та Ізраїлю, а також браком самого пророка і його блудодійній подружжя на ім’я Гомер, проводиться паралель. Причому дуже барвиста. Дії Гомер проти Осії ніби відображають невірність і гріховність Ізраїлю, який залишив Єгову заради духовного перелюб з ідолами.
А в Новому Завіті грецькі слова, дослівно переводящиеся, як «перелюб», використовуються в більшості випадків в буквальному сенсі. Цим поняттям позначається сексуальний гріх з участю одружених людей.
Але одне цікаве виняток можна знайти в листі до церкви, що знаходиться в місті Тиатира. Її засудили за толерантне ставлення до дружини ізраїльського царя Ахава, яку звали Єзавелі. Вона не просто іменувала себе пророчицею, а втягнула церква в ідолопоклонство і цілковиту аморальність. Всіх людей, що спокусилися її брехливими навчаннями, сприймали, як тих, хто з Єзавелі вчинив.
Гріхи проти тіла
Це саме те, чим є перелюбство і розпусту. У чому різниця – ясно. Що спільного? Тут теж очевидно. Це – спокуса, яка зараз на кожному кроці.
Сучасні мислителі називають це гріхом проти цнотливості. Сам дух сучасного світу всіляко розбещує, спокушає, захоплює людей плотськими втіхами. Протистояти такому впливу все складніше. Спокуса скрізь – в ЗМІ, в ефірі, на радіо, на рекламних щитках і у відеороликах, в музиці, в піснях, в книгах, соціальних мережах.
Навіть якщо відволіктися від релігії. Хіба мало від плотських гріхів поламаних доль, хвороб, випадків суїциду, вбивств і життєвих трагедій? Аж ніяк. Плотські гріхи жахливі тим, що вони немов опаляют душі і серця людей вогнем Пекла. Вони отруюють. Навіть розкаявшись, людина довгий час намагається вилікуватися.
Але те, що плотських гріхів важко протистояти, – факт. Бо піддавшись їм, людина отримує хай і короткочасне, але сильне задоволення. Це як наркотичну речовину. Розпуста теж викликає залежність.
Недарма блуд і перелюб відносять до смертних гріхів. Повільно, але вірно вони зводять людину на дно пекла. Тут варто звернути увагу на свідчення блаженної Феодори, подружжя Феофіла. Там говориться, що рідкісна душа безперешкодно мине блудні перепони. Бо той, хто вчинив зраду – осквернив подружнє ложе, проявив неповагу до духовного партнеру, до своєї «половини», обдурив і зрадив його, підірвав довіру, порушив клятву. Тут вже працюють не стільки релігійні, скільки загальнолюдські принципи. І тут точно сперечатися зі сказаним навряд чи хто буде.
Хіть
Коротко варто відзначити увагою і це поняття. Не синонім до слова «блуд», як багато можуть думати, але поняття споріднене. В аскетиці він тісно пов’язаний з похіттю. Під цим терміном мається на увазі не статеве бажання, а спотворення відносин підлог. До нього веде гріхопадіння, пов’язане з жадобою влади, егоїзмом, баченням в іншій людині лише об’єкт для свого власного задоволення.
Хтивість – це жадання, незаконна пристрасть, отвращающая людини від Господа і развращающая його серце. Те, що тягне до гріха і зла. По Біблії хіть є найбільш частим і небезпечним гріхом, який так заразний, що навіть випадки його прояви в Священній Книзі згадуються вкрай делікатно. Можна навіть сказати – побіжно. Слово «хіть» зустрічається у книзі всього 8 разів. Його боялися вживати часто, щоб не смакувати розпуста і не згадувати про нього зайвий раз.
Що робити невинній стороні?
Як вчинити людині, яка постраждала від слабкості того, кому він вірив? Що робити, якщо друга половина змінила, вчинила перелюб? Про це теж говориться в деяких священних джерелах.
Ось які рядки можна знайти Рим.7:2,3. 1 Кор. 7:39: «Повторний вступ у шлюб можливо в разі смерті одного з партнерів». А в Матв.19:9. пишуть наступне: «Закінчення другого союзу допускається, якщо невинна сторона, що постраждала від перелюбу, подала на розлучення».
І ніяк інакше. Бо що Бог з’єднав, того не може розлучити людина. Це, до речі, Матв. 19:6.
Дозвіл на вступ у другий шлюб з причини гріха перелюбу – це знамення, відсилання та нагадування про те, що навіть Всевишній розірвав завіт з Ізраїлем, після чого уклав Новий.
Висновок
Всі перераховані вище гріхи – це справжнє зло. Навіть якщо дивитися на них не з релігійної точки зору, а з моральної, людської. Варто задуматися – а що відбувається після того ж перелюбу? Людина не просто став зрадником. Він:
- Зруйнував свою головну фортецю і цінність – сім’ю. Якщо він не був готовий нести відповідальність за себе і свої дії, відповідати перед партнером, то не потрібно створювати відносини.
- Опускається на дно. Виходить, він не здатний контролювати і стримувати себе. Ним керують лише тваринні бажання і потреби.
- Псує свою репутацію, падає в очах інших людей.
- Зрештою, позбавляється особистого щастя і духовного спокою.
- Тоне в похоті. Раз почавши, важко зупинитися.
- Грязнет в поганих помислах.
- Нерідко отримує хвороби. Його тіло рано вмирає. Те, що називається: «Загинув у 30, похований у 60».
- У результаті стає абсолютно самотнім.
- Емоційно перегорає, втрачаючи почуттів.
Повертаючись до релігії, варто відзначити, що спокута можливо. Але тільки якщо людина звернеться з щиросердним каяттям до Господа. Тут важливо просити прощення щиро, справді каючись у скоєному.
Втім, до цього інакше і не приходять. Людина розуміє, що чорнота пожирає його зсередини, перестає жити колишнім життям. Він просто існує. І, в пошуках заспокоєння він прямує до церкви. Тому що осмислив всю тяжкість і силу вчинених гріхів. Зрозумів, наскільки сильно страждає його тіло, намагаючись знайти короткочасну втіху у випадковій зв’язку.
Чим раніше людина зрозуміє, що саме він наробив, і переосмислить все своє життя – тим швидше він стане на праведний шлях, від якого починається дорога до щастя.
