Що таке внутрішня молитва і яке її відмінність від зовнішньої?
Звернення людини до Бога може мати як мовний, так і безсловесну форму. У цьому випадку текст молитвослів’я не читається вголос, а подумки відтворюється. Така молитва називається «серцевої» або «розумної», оскільки вимовляється в розумі і йде від серця. Про її значення писали у своїх працях багато отці церкви.
Зокрема, святитель Феофан Затворник присвятив ряд своїх висловлювань питання про те, що таке молитва. Визначення, дане їм, є досить ємним і в той же час лаконічним. Він наголошував, що молитва – це насамперед піднесення до Бога розуму і серця людини, при якому його уст відводиться лише другорядне і, по суті, допоміжна роль.
Таке формулювання зовсім не применшує того значення, яке церква надає громадським молебнам, де всі звернення віруючих до Бога та святих угодників вимовляються вголос. Наприклад, молитва Миколі Чудотворцю, прочитана в храмі великою кількістю віруючих, є зовнішньою, але в той же час, пережита і прониклива кожним окремо, приймає внутрішню – «серцеву» або «розумну» форму. Важливо розуміти, що лише в цьому випадку вона здатна принести бажаний результат.
