Реваншизм у Німеччині
Німецький реваншизм – це відповідь на поразка країни у Першій світовій війні. Пангерманісти у Веймарській республіці закликали до повернення споконвічних земель в лоно німецької держави. Рух закликало до повторному включенню Ельзас-Лотарингії до складу Німеччини, анексії Польського коридору і Судетської області (а також Богемію, Моравію, і всю Сілезію – частини Австрійської імперії і Австро-Угорщини до її розчленування після Першої світової війни). Ці заяви, підтримані Адольфом Гітлером, призвели до Другої світової війни, що почалася з вторгнення в Польщу.
Цей ірредентизм також був характерний для руху Фелькиш і Пангерманской ліги (Альдеушче Вербенд). Ці рухи підтримували німецьку «расову гігієну» і були проти змішування з так званими нижчими расами, такими як євреї та цигани. Тому деякі справедливо вважають, що предтеча фашизму – реваншизм. Це стосується в рівній мірі не тільки Німеччині, але і ряду інших держав того часу.
Литовський реваншизм
На початку XX століття існувала концепція, яка визначала території Литви з включенням земель, які колись належали Великому князівству Литовському, а литовців – як всіх, хто проживає на цих територіях, незалежно від рідної мови та самоідентифікації. Ця концепція була протиставлена концепції «історичної Литви» – території Герцогства Литовського і «лінгвістичної Литви» – області, в якій литовська мова використовувався переважною більшістю.
До чого це призвело? Концепція етнографічної Литви зіткнулася з правом на самовизначення людей, що живуть на цій великій території, зокрема поляків і білорусів, які, на думку прихильників етнографічної Литви, були «слов’янськими литовцями», яких треба було асимілювати. Вони стверджували, що людина не може прийняти рішення про свою етнічну приналежність національності.
