Особливості зовнішніх ознак
Пелікан має досить великі розміри. Серед них зустрічаються екземпляри до 1,5 метра завдовжки, вагою до 14 кг Пелікан має масивне тіло з великими крилами і заокругленим хвостом. Його надійною опорою є товсті короткі ноги. Оскільки пелікан є водоплавної птахом, між його пальцями знаходяться широкі перетинки. Своєрідним пристосуванням до лову риби є і довга шия.
Місце, де живе пелікан, – узбережжя. Велику частину часу птиці проводять у воді, де полюють і пірнають. Їх оперення нещільно прилягає до шкіри. З цієї причини вони швидко намокають. Пеликанам доводиться віджимати пір’я за допомогою дзьоба.
Забарвлення птиці може бути сірим або білим, часто з рожевим відтінком. На махових перах знаходяться темні плями. На голові пір’я часто утворюють своєрідний чубчик. У пеліканів спостерігається статевий диморфізм. Самці крупніше самок, а забарвлення їх набагато яскравіше. Зазвичай пелікани мовчать. Звуки вони видають тільки в період гніздування.
Навіщо пеликану такий дзьоб
Яка головна відмінна риса цих птахів? Звичайно ж, це широкий дзьоб, на кінці якого розташований гачок. Дзьоб у кілька разів перевищує довжину самої голови. У деяких видів його довжина становить близько 50 див.
На нижній стороні дзьоба шкіра утворює мішок. Він здатний до розтягування, тому в ньому міститься 15 л води, чи 4 кг риби.
Місце, де живе пелікан, завжди багате рибою. Улюбленим ласощами цих птахів є щука, бичок, короп, кефаль. Щоб як слід наїстися, пеликану потрібно зловити близько 2 кг риби. Не гребують ці птахи жабами, креветками і крабами. Але якщо і цієї їжі немає у водоймі, пелікани можуть нападати на інших птахів, тривалий час утримуючи їх під водою. Найчастіше ця доля осягає чайок і качок.
