Постпозитивізм
Зокрема, принцип верифікації був обґрунтований керівником гуртка Шликом. Він вимагав жодного осмисленого наукового твердження, зведеного до комплексу пропозицій, оформлених протокольно і підлягають перевірці досвідченим шляхом. Пропозиції, що не піддаються цій процедурі, відносяться до теорії, позбавленої всякого сенсу.
На зміну логічного позитивізму прийшов постпозитивізм – комплекс методологічних концепцій без причетності до особливих філософських напрямів, шкіл і течій. Це певний етап наукової філософії, настання якого пов’язують з появою методологічних праць Поппера і книги Куна.
Особливість, характерна для цього етапу, – значне різноманіття методологічних концепцій та їх взаємна критика. Постпозитивізм не заперечував, що в історії наукового знання неминучі революційні і суттєві перетворення, що призводять до перегляду раніше визнаного і навіть обґрунтованого.
Отже, принцип фальсифікації припускає, що теорія чи система висловлювання містить інформацію про емпіричному світі тоді, коли має здатність зіткнутися з емпіричним досвідом.
Поппер зробив висновок про те, що індуктивної логіки не існує. Тому спроба трансляції істини з емпіричного на теоретичний рівень, не має навіть надії. Так, мислитель вказав на наявність деструктивної дедукції в рамках дедуктивної логіки, яка є принципом фальсифікації.
