Гоніння і поневіряння першодрукаря Івана Федорова
Однак такий розвиток книгодрукування влаштовувало не всіх. По-перше, переписувачі втрачали свою роботу. По-друге, вважалося, що рукописні книги, на відміну від друкованих, володіють особливою енергетикою, так як в їх створення переписувачі вкладають душу. А друк на бездушному верстаті вважалася чимось нечистим.
У зв’язку з цим Московський друкарський двір неодноразово підпалювали, ченці влаштували гоніння на друкарів.
За указом царя в 1568 році Іван Федоров переїжджає у Велике князівство Литовське. У 1569 році на прохання воєначальника Григорія Ходкевичона він сприяє відкриття друкарні в місті Заблудові.
Після об’єднання Литви і Польщі в річ Посполиту першодрукар попрямував до Львова. Він мріяв відкрити там друкарню, але місцеві багатії неохоче вкладали гроші у справу розвитку книгодрукування.
Тим не менш Федорову вдалося організувати книгодрукування, і незабаром він вже продавав книги у Львові, Кракові та Коломиї. До кінця своїх днів Федоров продовжував відкривати друкарні і друкувати церковні книги. Потім він передав управління друкарнею своєму старшому синові, а сам відправився в Європу ділитися досвідом.
Помер Іван Федоров у 1583 році, похований у Свято-Онуфріївському монастирі. Над його могилою лежить плита, на якій записано: “Друкарь (тобто друкар) книг, перед тим небачених”.
В подяку люди встановили в Москві, Львові та інших містах пам’ятники першодрукареві Івану Федорову. Фото такого пам’ятника ми помістили в дану статтю.
Неможливо переоцінити той внесок, який Федоров вніс в розвиток та просвіта суспільства.
На цьому коротка біографія Івана Федорова-першодрукаря для дітей і дорослих не закінчується. В архівних документах міститься ще багато таємниць і загадок, пов’язаних з особистістю Федорова.
