Об’єднана Арабська Республіка: історія існування та причини розпаду

Утворення ОАР

Сирія не хотіла опинитися замкнутої між СРСР та США, тому її уряд звернулося до Насеру з пропозицією про політичний союз. Це був би перший крок до створення Об’єднаної Арабської Республіки.

У соціальному плані обидві держави були досить різними. До того ж, між ними не було спільного кордону. Тим не менш, об’єднання відбулося. 01.02.1958 року Сирія і Єгипет стали ОАР. Їх керівником був визнаний Насер, а столицею обраний Каїр. В березні цього ж року до неї приєднався і Ємен. Країни затвердили тимчасову конституцію.

Проведені перетворення

У перший час Сирія підтримала Насері. На політичній арені складалися передумови для приєднання Саудівської Аравії та Іраку. Однак ці нафтові держави вирішили залишитися відокремленими територіями. Цим вони поклали кінець для мрій ОАР.

Незабаром ейфорія Сирії розвіялася. Населення не прийняло жорстких методів єгипетського правителя. Їх обурення посилився після заборони “Баас”.

Перетворення, які не радували сирійців:

  • заборона всіх політичних партій;
  • розпуск демократичних установ;
  • створення громіздкої бюрократичної системи;
  • домінування в уряді військових.

Сирія не бажала підкорятися місту Каїру. Особливо багато незадоволених було серед представників приватного бізнесу та інтелектуалів. Чимало протестувальників було і серед трудовий частини населення, яке чекало на покращення життя, а замість цього зіткнулося із зростанням податків.

Не дивлячись на безліч перетворень, які були сприйняті сирійцями негативно, уряд Насера вчинила ряд позитивних реформ. Наприклад, ліквідував монархію, вигнало з країни англійські окупаційні війська. Проблема полягала в тому, що до своїх рук все прибрали єгипетські підприємці. Вони ж посіли панівне становище в економіці ОАР. Сирія сприймалася як «північної провінції».

Коли в 1961 році в Об’єднаній Арабській Республіці почався другий етап революції, сирійці зустріли наступаючі перетворення в багнети. Особливо їх не влаштовували такі пункти, як націоналізація промислових і фінансових установ, скорочення приватних володінь землі, обмеження норми прибутку.