Досвід
Можна провести досвід, наочно показує, чому вдень не видно зірок, а коли темно, то навпаки. Для цього потрібно виконати в коробці з картону дірки і помістити всередину ліхтарик (можна інший джерело світла, ніби настільної лампи). При вимкненому іншому світлі, в темній кімнаті, дірки будуть світитися, немов маленькі зірочки. Якщо ж в кімнаті включити загальний світло, сяйво картонних дірочок зникне. Цього простого досвіду цілком достатньо, щоб зрозуміти, чому вдень не видно зірок, а з настанням темного часу доби вони сяють нам з неба.
Міф і реальність
Існує безліч легенд, пов’язаних з космічними об’єктами. Одна з них говорить про те, що зірки можна побачити навіть вдень. Для цього потрібно лише виявитися або на дні колодязя, шахти або до комину. Взагалі, зірки на небі статичні, чого не скажеш про планетах. Їх завжди можна виявити в одній точці Всесвіту.
Так от, легенда про колодязі, шахти і широкі пічні труби довгий час вважалася правдивою. Це був період від давньогрецького філософа Аристотеля (IV століття до н. е..), до англійського фізика-астронома Джона Гершеля (XIX століття).
Насправді, навіть якщо опинитися на дні колодязя, зірки на небі вдень не побачиш – ця легенда є повним міфом. Незрозуміло, чому вона так довго існувала? Адже для цього немає абсолютно ніяких об’єктивних умов.
Це твердження з’явилося, швидше за все, з досвіду Леонардо да Вінчі. Він, для того щоб розглянути з Землі образ зірок, робив аркуші паперу отвір невеликого розміру зіниці ока і дивився через нього, прикладаючи до очей. Він бачив крихітні точки, що світяться без променів і тремтіння. Справа в тому, що зоряна лучистість — це ефект, який виникає завдяки будові наших очей. Вони мають кришталик з волокнистим будовою, який викривляє світло. Якщо дивитися на нічні світила через малий отвір, то в кришталик пропускається дуже тонкий промінь світла. Він проходить безпосередньо через центр і практично не викривлюється.
