Літературні починання
У 1889 році Іван Олексійович почав самостійне життя, часто змінював професії. Потім став працювати в місцевій, а пізніше і столичній газеті. Саме в редакції видання “Орловський вісник” майбутній письменник познайомився зі своєї першої коханої – Варварою Пащенко. У 1891 році вона вийшла за нього заміж, але її батьки не дали свого благословення. Після цього невінчані молодята переїхали в Полтаву, де влаштувалися в губернській управі на посади статистиків. Цей рік ознаменувався випуском першого збірника віршів Буніна, які були ще дуже подражательными.
У 1895 році Варвара Володимирівна пішла від чоловіка до його друга А. В. Бібікова. Івану Сергійовичу довелося переїхати в Москву, де він познайомився з Л. Толстим, А. Чеховим, М. Гірким, Н. Телешову і багатьма іншими відомими письменниками та художниками. У 1900 році Іван Бунін відвідав Крим, де відбулося його знайомство з композитором Рахманиновым і багатьма акторами Художнього театру.
Досягнення літературного Олімпу
У 1900 році був опублікований знаменитий розповідь Буніна “Антоновські яблука”. Сьогодні він є частиною всіх хрестоматій російської прози. В оповіданні письменник з ностальгічною поетичністю оплакує розорення дворянських гнізд. Його розкритикували навіть у надмірному прояві блакитний дворянської крові.
У 1901 році Буніну приносить популярність збірник віршів “Листопад”. Вже через п’ять він переклав поему відомого американського поета-романтика Р. Лонгфелло “Пісня про Гайавату”. Після цього Російська Академія наук присудила йому Пушкінську премію. У 1909 році Іван Олексійович поповнив ряди членів Академії наук.
У поезії Бунін віддавав перевагу класичним традиціям. Він навчався на творах Фета, Тютчева, Пушкіна. Але були в його поезії риси, властиві тільки йому: чуттєво-конкретні образи, картини природи з описом запахів, фарб і звуків. Особливу роль у своїх творах письменник приділяв епітетів.
