В основі організації соціуму лежить спілкування. Це особливий процес, який допомагає вирішувати побутові, ділові та наукові завдання, визначене взаємовплив індивідів, яке іменують интеракцией. Це поняття є загальним для ряду дисциплін (психології, філософії, соціології та ін). У цій статті розглянемо нюанси інтеракції і розглянемо її види.
Історія
У перекладі з англійської мови термін “інтеракція” буквально означає “взаємодія”. Його ввів чиказький вчений, основоположник соціального інтеракціонізму, Джордж Герберт Мід в 1960 році. Згідно авторської концепції, поведінку певного соціуму, розглядається не як прояв окремих індивідів, а як складна групова активність. Тому прихильників нового психологічного напряму цікавили способи взаємодії людей у групі. До таких було віднесено:
- обмін думками та досвідом;
- створення єдиної стратегії;
- досягнення взаєморозуміння;
- конфлікт, конкуренція (“неефективна інтеракція”);
- розгляд ситуації очима протилежної сторони (співрозмовника).
В соціології
Ідею Дж. Р. Мзс підхопив російський соціолог Питирим Сорокін. Він визначив опорні точки для соціальної інтеракції:
В психології
У психології інтеракція – це концепція, що акцентує увагу на взаємодії людей за допомогою вербальних і невербальних засобів. Аналізу піддано те, як вибудовуються міжособистісні відносини, які особливості суб’єкта і лінії поведінки ведуть до згоди або суперечностей у спілкуванні.
На відміну від багатьох інших, поняття інтеракції прийшов у психологію з соціології, а не навпаки. І розгляд його, як і в суміжної дисципліни, слід починати з мікрорівня – сім’ї. Саме вона є базовою моделлю взаємодії людей, де відбувається становлення особистості дитини. Даний процес відбувається крізь призму поведінкових реакцій у відповідь на діяльність, обмін жестами, мімікою і словами підростаючого індивіда, через сприйняття його іншими членами сім’ї. Потім людина переходить на інші соціальні рівні (друзі, робочий колектив, суспільство в цілому), несучи з собою вже відпрацьовані моделі взаємовідносин, коригуючи їх і підлаштовуючи під нові обставини.
Структура спілкування
Психологи виділяють в людському спілкуванні три компоненти: комунікацію, перцепцію та інтеракцію. Безумовно, в реальній бесіді, в режимі онлайн, даний поділ зовсім не відчувається, оскільки всі складові переплетені та реалізуються одночасно. Однак у теорії психології кожний компонент має свою проблематику, завдання та змістове розмежування.
- інтеракція, яка виникає у спільній діяльності, об’єднана спільними цілями і завданнями (трудова, ігрова, пізнавальна);
- вплив одного індивіда на іншого: навіювання, переконання;
- взаємовплив сторін.
Нерідко під “сторонами” мається на увазі не стільки окрема особистість, як цілі соціальні спільності. Таким чином, інтеракція – це сукупність реакцій учасників групи один на одного. Це вміння приміряти на себе роль іншого.
Види взаємодій
Існує досить сувора класифікація інтеракції. Суть її полягає в чіткому розмежуванні взаємодії людей за принципом результативності і впливу. Так спільна соціальна діяльність може бути ефективною і неефективною. Перша припускає високу значимість партнера (друга, колеги, співрозмовника та ін) як особистості. Тут відбувається продуктивний обмін інформацією та досвідом, взаємовигідне співробітництво. У випадку з видом інтеракції неефективною кожен індивід зациклений виключно на своїх бажаннях і потребах без спроби відчути і зрозуміти іншого. В результаті така взаємодія веде до конфлікту або конкуренції.
Для реалізації соціальної інтеракції необхідні певні сигнали, які встановлять міжособистісний контакт. До них відносяться вербальні і невербальні засоби. З цієї позиції виділяють:
- позу партнера (вона може говорити про його закритості-відкритості для спілкування, розслабленість-напруженість);
- підстроювання і синхронність співрозмовника в жестах і міміці;
- положення в просторі (використання мінімальної зони або, навпаки, захоплення території за рахунок розкладання речей, предметів, документів на загальному полі діяльності).
Форми інтеракції
Інтеракція – це завжди взаємодія людей у групі. Відносини їх можуть будуватися з різних причин і принципам. В соціальній психології багато разів робилися спроби створити більш дробову структуру для опису людських взаємин, виділити форми інтеракції. Найпопулярніша схема належить американському психологові Роберту Байлзу. Він об’єднав дії членів групи з спільної діяльністю в 12 категорій і розподілив їх по трьох осях:
- дружелюбність і ворожість до інших учасників групи;
- домінування і підпорядкування;
- включеність у спільну роботу і небажання брати на себе повноваження.
Однак ця схема була піддана критиці. Аргументом виступило акцентування уваги лише на формальних критеріях інтеракції. А це виключає облік змісту групової діяльності, тобто те, чим займаються індивіди.
Серед інших була представлена класифікація по чотирьом областям. У неї дві осі ставилися до емоційної сфери людини (позитивні і негативні емоції). І дві були пов’язані з постановкою проблем і способом їх вирішення.
Інтеракція і маніпуляція
Людське спілкування – це взаємовплив. Але відбувається воно не на рівних позиціях. В будь-якій соціальній групі є домінуючі суб’єкти. Тому в особливу групу психологічного аналізу потрапляє інтеракція з елементами маніпуляції.
Приховане управління відбувається проти волі людини. Сюди відносяться сугестія (навіювання), наведення трансу. Партнер може бути втягнутий у гру на почутті провини або страху. Використання в мовленні лестощів також відноситься до маніпулятивних технік.
Висновок
Резюмуючи статтю, важливо тезисно звернути увагу на ключові моменти:
- Інтеракція – це компонент спілкування. А, значить, вона нарівні з перцепцією і комунікацією виконує виховну, регулює і оцінює функції. Однак комунікатором можуть виступати дорожні знаки, ЗМІ, соціальні мережі. А інтеракція передбачає безпосередню взаємодію людей. Вона допомагає в організації спільної діяльності для досягнення поставлених цілей. У процесі такого спілкування людина змінюється, зростає, збагачується новими смислами.
- Інтеракція – це багатостороннє явище, яке може призвести або до кооперації (партнерства), або до конфлікту. Все буде залежати від використовуваних засобів і сигналів, поведінкових реакцій індивідів, їх емоційного рівня.
- Буквальним перекладом, або синонімом інтеракції є взаємодія, що передбачає спільну (групову діяльність). Однак у вивченні цього напряму необхідно враховувати типи відносин між людьми. Вони, у свою чергу, диктують певні моделі чи форми інтеракції. В психології це дало поштовх для створення декількох схем. Однак з-за широкої варіативності міжособистісних зв’язків та індивідуальних особливостей суб’єктів універсальної досі немає.
- Сьогодні соціологічні і психологічні розробки успішно використовуються для побудови успішного бізнесу, проведення тимбилдингов і різних тренінгів з особистісного росту.
