Гіганти і карлики
Планети-гіганти, або зовнішні планети, розташовуються за орбітою Головного поясу астероїдів. В основі кожного з цих тіл кам’яне ядро невеликих розмірів, покрите величезної газоподібної масою, що складається переважно з аміаку, метану і водню. Гіганти мають малі періоди обертання навколо своєї осі (від 9 до 17 годин), і при визначенні параметрів гравітаційних необхідно враховувати дію відцентрових сил.
Вага тіла на Юпітері і Нептуні буде більше, ніж на Землі, а от на інших планетах сила тяжіння трохи менша земної. Ці об’єкти не мають твердої або рідкої поверхні, тому розрахунки ведуться для верхнього кордону хмарного шару (див. таблицю).
Планети-гіганти
| Радіус орбіти (млн км) | Радіус (тис. км) | Маса (кг) | Прискорення заг. падіння g (м/с2) | Вага космонавта (Н) | |
| Юпітер | 778 | 71 | 1,9×1027 | 23,95 | 1677 |
| Сатурн | 1429 | 60 | 5,7×1026 | 10,44 | 730 |
| Уран | 2871 | 26 | 8,7×1025 | 8,86 | 620 |
| Нептун | 4504 | 25 | 1,0×1026 | 11,09 | 776 |
(Примітка: дані з Сатурну у багатьох джерелах (цифрових і друкованих) досить суперечливі).
На закінчення кілька цікавих фактів, що дають наочне уявлення про те, яка сила тяжіння на інших планетах. Єдине небесне тіло, на якому побували представники людства, – Місяць. За спогадами американського астронавта Ніла Армстронга, важкий захисний скафандр не заважав йому самому і його колегам з легкістю здійснювати стрибки на висоту до двох метрів – з поверхні до третьої сходинки місячного модуля. На нашій планеті таке ж зусилля призвело лише до стрибка на 30-35 див.
Навколо Сонця обертається ще кілька карликових планет. Маса однієї з найбільших – Церери – в 7,5 тис. разів менше, а радіус – в два десятки разів менше земного. Сила тяжіння на ній настільки слабка, що космонавт зміг би легко перемістити вантаж масою близько 2 тонн, а відштовхнувшись від поверхні “карлика”, просто полетів би в космічний простір.
