Генуезька конференція – масштабний міжнародний політико-економічний форум, на якому вирішувалася доля післявоєнної Європи.
Конференція супроводжувалася скандалами, закулісними інтригами, і в середовищі істориків досі не сформувалося єдиної думки щодо її підсумків. Зустріч є показовою для політичної системи міжвоєнного періоду. Вона чітко показала нездатність значної частини політичного істеблішменту західних країн прийняти нові реалії та нові правила гри.
Попіл війни: передумови конференції
Перша світова війна перевернула порядки Європи. Мільйони смертей, міста в руїнах і найсильніший економічний криза назавжди змінили геополітичну систему в світі.
За підсумками війни розпалися чотири найбільші імперії: Османська, Німецька, Австро-Угорська та Російська. Країни-переможці стали встановлювати свій порядок, не рахуючись з думкою сторін, що програли.
До 1922 року, коли пройшла Генуезька конференція, найбільший вплив в Старому світі (Європі) мали Британія і Франція. Впевнені у своїй величі, вони наклали на переможеним Німеччину непідйомні контрибуції, які Веймарська республіка повинна була виплачувати до кінця століття. Також відбулася повна ізоляція тільки що утворився Радянського Союзу.
Зміни політичної системи
На конференції у Версалі переможці по-своєму накреслили межі нової Європи.
Однак дуже скоро лідери західних держав зрозуміли, що без діалогу з Совєтами і Німеччиною побудувати міцний мир не вдасться.
Перемога червоних у Громадянській війні стала для багатьох несподіванкою. Комуністи націоналізували всі приватні підприємства на території колишньої Російської Імперії, в результаті чого західні інвестори втратили гігантські суми. Саме для обговорення відшкодування боргів і встановлення нових дипломатичних відносин з Союзом і Німеччиною і була скликана Генуезька конференція.
Нові правила
Обговорення конференції тривало кілька місяців. Дата початку – 6 квітня. В італійське місто Геную були запрошені представники 29 європейських держав. За наполяганням багатьох делегація Сполучених Штатів запрошена не була, однак у форумі взяв участь спостерігач від США. Офіційною метою було оголошено “відновлення Центральної і Східної Європи після війни”. Однак справжньою метою було бажання західних держав визначити формат відносин з комуністичним режимом в Москві і республіканським урядом з Берліна.
Делегація Радянського Союзу готувалася дуже ретельно. В Італії вирушили впливові представники СРСР, а головою делегації був призначений Володимир Ленін. Втім, лідер революції в саму Генуї так і не приїхав, оскільки побоювався замаху на своє життя. Від західної коаліції вирішальну на Генуезькій конференції роль грав Девід Ллойд Джордж. Він є одним з укладачів документа, в якому були викладені вимоги до Радянської Росії – повернути збитки західним підприємцям. За загальними підрахунками радянської сторони, обсяг капіталовкладень у підприємства на території Російської Імперії перевищував півтора мільярда радянських рублів. Найбільша частка – 622 мільйони належала підданим Бельгії і Франції.
Тіньова гра учасників конференції
Генуезька конференція почалася з офіційних бенкетів і почестей один одному. У подібному ключі вона проходила. Справжні політичні ігри часто відбувалися поза офіційних заходів.
На засіданнях приймалися резолюції з загальними формулюваннями, відозви і ноти. А за лаштунками укладалися союзи і визначалася доля багатьох держав. Генуезька конференція 1922 року показала крайню застарілість дипломатичних принципів тогочасної дипломатії. Лідери Британії, Франції та Італії вважали недоречним визнання Радянської влади і тим більше зменшення репарацій з Веймарської республіки.
Делегацією від СРСР було запропоновано часткове відшкодування боргу в обмін на кредити та надання пільг радянської промисловості. Проте по цьому пункту яких-небудь серйозних угод досягнуто так і не було.
Генуезька конференція: цілі та підсумки
Західні держави-переможці у Першій світовій війні розглядали конференцію, як можливість утвердити своє лідерство в Європі і встановити стосунки з Німеччиною та СРСР на основі цих позицій. Радянська ж сторона, як і німецька, хотіла домогтися міжнародного визнання і розірвати торговельну блокаду. Генуезька конференція 1922 року не змогла задовольнити практично ні одну із заявлених цілей.
Таємний союз нових держав
Постійний тиск західних країн на Німеччину і СРСР призвело до їх зближення. Дві держави-ізгоя вели неофіційні переговори поза полів конференції.
Це призвело до укладення важливого Рапалльского угоди. Участь Радянської Росії в Генуезькій конференції принесло значні успіхи. Був укладений вкрай важливий договір з Німеччиною.
Обидві сторони вирішили врегулювати всі спірні питання і встановити тісні офіційні взаємини. В обмін на сировину та кредити з Росії Берлін надавав спеціальне обладнання і технічних фахівців для розвитку радянської промисловості. Також було прийнято рішення про тісну співпрацю армій двох держав.
Значення Генуезької конференції оцінити досить складно. З одного боку, жодна піднята проблема вирішена не була, з іншого боку – були укладені важливі закулісні договори між європейськими державами.
