Дванадцятого березня 1947 року президент Америки Гаррі Трумен виступив з промовою, яка залишилася в історії під назвою доктрина Трумена. Цього зовнішньополітичного курсу Сполучені Штати дотримувалися наступні два десятиліття. Документ дозволив американському уряду встановити власні правила гри в Європі. Цікаво, що окремим положенням цього плану Білий дім слід досі.
Історичний контекст
У 1947 році, коли Гаррі Труменом була запропонована зовнішньополітична програма, що визначила відносини США з європейськими країнами на два десятиліття вперед, холодна війна тривала вже як мінімум два роки. До визначення дати початку цієї ідеологічної конфронтації історики підходять по-різному. Одні вважають, що світовий порядок, тобто умовні межі впливу Радянського Союзу і країн Заходу, визначила Ялтинська конференція 1945 року. Інші вважають відправною точкою протистояння «Фултонскую мова» Черчілля.
«Фултонская мова»
П’ятого березня 1946 року Черчілль у присутності президента США заявив, що Захід не може і далі не звертати уваги на те, що свободи і права, які мають громадяни Сполучених Штатів і Британської імперії, не існують у великій кількості держав, окремі з яких дуже сильні. Всі, хто був присутній на виступі у Вестмінстерському коледжі міста Фултон, що знаходиться в штаті Міссурі, зрозуміли, що під цими словами колишній прем’єр мав на увазі Радянський Союз.
Контроль СРСР у Східній Європі
Політиків турбував той факт, що столиці східноєвропейських держав фактично опинилися під контролем Москви. Крім того, у Сполучених Штатах і Західній Європі зростала стурбованість зростанням популярності соціалістичних і комуністичних партій.
У Греції, наприклад, комуністи ледь не зосередили в своїх руках всю повноту влади. При цьому країну від загарбників звільняв не Радянський Союз, а Британська імперія. З 1944 по 1949 рік комуністичне крило Демократичної партії Греції навіть займало більшу частину Афін і вела військові дії проти офіційного (прозахідного) керівництва. Звичайно, це відбувалося при підтримці Радянського Союзу і Югославії. У 1947 році Великобританія вивела свої збройні сили з Греції, так що проблема лягла «на плечі» Сполучених Штатів.
Грецьке питання
Офіційно Британська імперія відмовилася підтримувати прозахідну Грецію з-за внутрішніх фінансових труднощів. У Вашингтоні тоді були впевнені в посиленні позицій СРСР в регіоні, чого допустити, звичайно, ніяк не могли.
Гаррі Трумен, виступаючи в американському Конгресі, попросив політиків надати Греції економічну і військову допомогу, щоб запобігти захоплення влади комуністами. Перемога комуністів поставила б під сумнів політичну стабільність Туреччини, що очікувано призведе до проблем на Близькому Сході. Крім того, Трумен зазначив, що Сполучені Штати зобов’язані допомагати вільним народам у боротьбі проти тоталітарних режимів. Поширення комунізму, як він вважав, підриває основи міжнародного миру, погрожуючи внутрішньої безпеки Сполучених Штатів.
Допомога взамін на лояльність
Законопроект прийняли п’ятнадцятого травня 1947 року. Після підписання президентом проект став законом, що відображає всі положення зовнішньої політики Трумена. Поняття доктрини Трумена офіційно було закріплено двадцять другого травня 1947 року.
Попередньою умовою виділення фінансів та напрямки в Грецію військових і цивільних осіб для державної модернізації та спостереження за використанням допомоги» було згоду турецького і грецького урядів передати під контроль американської місії виконання плану. Доктрина Трумена, таким чином, створила можливість втручання США у внутрішні справи незалежних держав в Європі.
Приблизно через місяць було підписано спочатку американо-грецьке, а потім американо-турецька угода. З виділеної на допомогу суми 300 млн доларів були надані Греції, 100 млн — Туреччини. Через п’ять років обидві держави розмістили на своїй території військові бази США, а турецька сторона погодилася на базування ядерної зброї.
Доктрина Трумена: загальне поняття
Зовнішньополітичний курс США був заснований на різкій критиці на адресу режимів, встановлених в державах Східної Європи. Положення доктрини Трумена декларували лідируючу роль США, відповідальність Штатів за стан і подальший розвиток міжнародного співтовариства.
Громадська підтримка зовнішньополітичного курсу на перших порах була забезпечена тиском на первісне почуття людини — страх. Заступник держсекретаря США, наприклад, представляв комунізм як інфекцію, яка здатна вразити всі довколишні мети. Артур Ванденберг, сенатор-республіканець, що був противником політики ізоляції, запропонував президенту просто «залякати американський народ».
Метою доктрини Трумена було стримування Радянського Союзу. Положення носили вкрай антирадянський характер. Надалі США продовжували надавати іншим державам різного роду допомогу, використовуючи це як засіб для втручання у їх внутрішню політику. Територія раніше незалежних країн перетворювалася в плацдарм для тиску на СРСР і його союзників.
Захист економічних інтересів
Після закінчення війни країни Західної Європи опинилися в складній економічній ситуації: величезні зовнішні борги і дощенту зруйнована економіка. В цих умовах набирали популярність комуністичні партії. Прихід до влади комуністів привів би до того, що кредити не були б віддані, а США втратили ринок збуту товарів. Радянська промисловість могла б повністю задовольнити потреби країн своєї сфери впливу, а США не могли цього допустити.
Створення нового світового порядку
Згідно доктрині Трумена, США повинні допомогти «вільним народам» самостійно вирішувати власну долю. Засобом такої допомоги могло стати ядерне оточення, яким станом на той момент мали тільки Сполучені Штати. Доктрина Трумена стала логічним продовженням доктрини Монро. Правда, остання декларувала сферою інтересів Америки виключно Новий Світ, а зовнішня політика Трумена зробила такий весь світ.
Нав’язування «американської мрії»
Способом захисту поширення впливу СРСР у світі стало нав’язування населенню «американської мрії». Замінити ідеали комунізму, воодушевлявшие робітників не тільки в багатьох європейських країнах, але і в США, на ідеали західного способу життя. Трумен так і сказав у своє мовлення: «Ми здатні забезпечити іншим країнам спосіб життя, вільний від примусу».
Публічна пропаганда
Гаррі Трумен відчував сильну особисту неприязнь до комунізму, порівнюючи ліві сили з псами, яких він терпіти не міг. У своїй промові він говорив про засудження інакомислячих. Під цим словом Трумен мав на увазі нацистів у минулому, комуністів — в сьогоденні. Стримування СРСР, таким чином, ставало справою особистої честі.
«Програма відновлення Європи»
Логічним продовженням доктрини Трумена стали план Маршалла, або «Програма відновлення Європи», і створення військових блоків, зокрема НАТО. Заявленою метою плану було відновлення економіки, зруйнованої війною, модернізація промисловості, усунення бар’єрів для здійснення вільної торгівлі і максимально можливе витіснення комуністів.
Справа в тому, що вже через кілька років після закінчення військових дій США побачили в Європі зовсім не ту картину, яку вони очікували. Найбільше занепокоєння було викликано зростанням популярності лівих ідей. Згідно з планом Маршалла, американське уряд виділяв державам матеріальну допомогу, але натомість вимагало від потенційних партнерів усунути комуністів від керівних посад.
Ефект «Плану відновлення Європи» оцінюється істориками неоднозначно. Промисловість у Західній Європі відродилась, а уряди європейських держав розрахувалися за зовнішніми боргами. Але навіть без допомоги американців, як вважають експерти, європейські держави почали б виходити з повоєнної кризи в 1947-1948 рр. Внесок плану Маршалла насправді був не настільки істотним, як це представляли американські ЗМІ. США забезпечили лише 10 % загальних обсягів.
У прагненні перетворити Західну Європу на зразок західного способу життя для ідеологічного протидії Радянському Союзу влади США здійснили не тільки економічну (план Маршалла), але й військово-політичну прив’язку. Останнє було досягнуто створенням НАТО. В результаті західноєвропейські уряди усунули комуністів і визнали лідерство США у світі. До цього призвела доктрина Трумена.
Холодна війна
Термін «холодна війна» в офіційній обстановці вперше вжив радник Гаррі Трумена в 1947 році. Рішення президента США про надання Туреччині і Греції економічної допомоги стало початком протистояння. Крім того, саме Трумен визначив зміст зароджується конфлікт як протистояння демократії і тоталітаризму. В СРСР же любили говорити про протидію соціалізму (комунізму) капіталізму.
Внутрішнє протистояння комунізму
У самих Сполучених Штатах ліві рухи теж набирали силу. Необхідно було відображення доктрини Трумена (1947 рік) у внутрішній політиці. Таким відображенням став маккартизм — рух, що супроводжувала загостренням антикомуністичних настроїв і репресіями проти громадян, налаштованих «антиамериканськи».
Жертвами репресій стали багато діячів культури та мистецтва (Чарлі Чаплін, Піт Сігер, Едвард Р. Робінсон та інші), не кажучи вже про вчених (Девід Джозеф Бом, Роберт Оппенгеймер, Альберт Ейнштейн), політиків (Поль Робсон, Бартлі Крум), суспільних діячів (Вільям Едуард Брекхардт Дюбуа). Переслідували і представників сексуальних меншин.
