Те, що в сучасній дефектології називають аномалією розвитку, в зарубіжній медицині називається дизонтогенез. Це захворювання являє собою порушення розвитку психіки людини або її компонентів, яке відбувається з багатьох причин. У різний час різними авторами дана проблема вивчалася, сьогодні цим терміном прийнято позначати різні форми розладів психічного онтогенезу, викликані біологічними або соціальними чинниками.
Характеристика і опис проблеми
Дизонтогенез – це неправильне розвиток психіки, що виникає під впливом патогенних факторів на організм людини і призводить до такого збитку, при якому стає неможливим нормальний розвиток без спеціальної допомоги.
Важливою складовою постнатального (після народження) онтогенезу виступає психічний онтогенез, який полягає в психічному розвитку людини. Найважливішим періодом його становлення є дитячий і підлітковий вік, коли формуються функції психіки і сама особистість. Дизонтогенез – це розлад процесу становлення психіки на будь-якому етапі індивідуального розвитку людини.
Причини розвитку патології
Розлади нервової системи можуть бути викликані багатьма причинами як біологічного, так і соціального характеру.
Біологічні фактори дизонтогенеза:
- Аномалії розвитку головного мозку в результаті генних мутацій, спадкових дефектів, хромосомних аберацій.
- Родові травми.
- Інфекційні та запальні захворювання.
- Травми і пошкодження голови, інтоксикація організму.
- Доброякісні або злоякісні новоутворення в ранньому дитячому віці.
Важливим моментом у цьому випадку є час пошкодження головного мозку, локалізацію та інтенсивність патологічного процесу, а також ступінь його поширення.
Соціальні фактори дизонтогенеза:
- Неправильне виховання, наприклад гіпер – або гипоопека.
- Тривалі стреси та емоційні напруги.
- Депривація різної етіології.
Чутливість психіки до негативних впливів визначається, насамперед, особливостями вікового періоду розвитку дитини. Чим менша дитина, тим в більшій мірі проявляються ознаки дизонтогенеза.
Класифікація психічного дизонтогенеза
У психології і психіатрії прийнято виділяти кілька форм дизонтогенеза:
- Регрес, який характеризується поверненням психічних функцій на ранній період розвитку. Він може бути тимчасовим або стійким, що супроводжується пошкодженням функцій. Таке явище спостерігається при соматичних патологіях в перші роки життя, аутизмі, сильної психічної травми, гострому розвитку шизофренії. Чим сильніше уражена нервова система, тим стійкішою буде регрес, при цьому виникає ризик незворотного витіснення функцій психіки.
- Розпад характеризується випаданням психічних функцій, їх дезорганізацією.
- Ретардация обумовлюється затримкою психічного розвитку. Вона може бути повною або частковою. При частковій ретардации відбувається призупинення розвитку окремих функцій психіки і окремих властивостей особистості.
- Спотворення (асинхрония) – порушення гармонійності і пропорційності психічного розвитку, при якому відбувається випередження розвитку деяких функцій і відставання дозрівання інших властивостей психіки. Зазвичай таке явище відбувається при перебудові відносин всередині системи.
Різновиди патології
У психіатрії існує безліч варіантів цієї патології. За Р. Е. Сухарева виділяють три виду дизонтогенеза: затримане розвиток, пошкоджене і спотворене. В. о. Лебединський стверджує, що порушення в розвитку відбуваються нерівномірно. Спочатку страждають ті функції, що найбільш інтенсивно розвиваються на даний період часу і є найбільш вразливими до негативних впливів. Потім починають страждати ті функції, які пов’язані з раніше пошкодженими. Тому у людини при порушенні психічного розвитку одні функції зберігаються, інші пошкоджуються, а треті затримуються.
Види психічного дизонтогенеза за Ст. Ст. Лебединскому:
- Недорозвинення психіки, унаслідок якого розвивається олігофренія.
- Затримка психічного розвитку.
- Пошкодження розвитку, деменція.
- Порушення розвитку аналізаторних систем.
- Спотворення розвитку, аутизм.
- Диасгармоничное розвиток, зокрема емоційно-вольової сфери, психопатія.
Особливості патології
У психіатрії багато автори розглядали особливості дизонтогенеза. Сьогодні виділяють декілька параметрів, які визначають типи психічних порушень:
- Функціональне місце розташування дефекту. У даному випадку може відбуватися розлад взаємодії кори і підкірки головного мозку, що проявляється в недостатній розвиток деяких функцій.
- Час поразки, від якого залежить характер порушення розвитку психіки, а також сила негативного впливу.
- Взаємовідносини між первинними і вторинними порушеннями.
- Розлад взаємодії між функціями психіки в результаті протікання аномального системогенезу.
Закономірності аномального розвитку
Враховуючи всі вищеперелічені фактори, дизонтогенез – це аномальне розвиток психіки, при якому у людини знижується здатність до приймання, переробки та зберігання інформації, виникає складність передачі і прийняття інформації за допомогою мови, сповільнюється процес формування понять. Дітям з порушенням психічного розвитку притаманні наступні моменти:
– розлад розумових здібностей;
– порушення розвитку мовної функції;
– недорозвинення рухової активності.
Дизонтогенез – це процес порушення розвитку психіки людини або її складових, яке відбувається в результаті впливу біологічних і соціальних негативних факторів. Патологія може бути виражена у вигляді розумової відсталості, затримки психічного розвитку, його викривлення та інших розладів, а також аутистических порушень, акселерації, психічного інфантилізму, соматопатий або гіперкінетичного синдрому.
Точний діагноз і виявлення структури поразки дають можливість психолога або психіатра, а також батькам спрямувати свої зусилля на подолання розладу психічного розвитку або адаптацію дитини в соціумі.
