Другий етап переговорів з приводу перемир’я 1618 року
Положення обох сторін кожним днем ставало все гірше. Поляки не могли платити найманцям грошове забезпечення, вони шантажували їх загрозою залишити позиції. Не вистачало продовольства, до всього іншого додалися сильні морози. Російська сторона зіткнулася з невдоволенням тривалих переговорів. Крім того, українські козаки займалися пограбуванням населення, що викликало невдоволення жителів. Від них не відставали поляки.
Укладення Деулінського перемир’я продовжилося в Москві і в селі Деуліно, це сталося недалеко від Троїце-Сергієва монастиря, куди 20.11.1618 року приїхало московське посольство. Польська сторона безпосередньо загрожувала початком нової інтервенції, 01.12.1618 договір був підписаний.
Умови Деулінського перемир’я з Річчю Посполитою
Були прийняті наступні умови:
- тривалість перемир’я становила 14,5 року (починаючи з 28.12.1618 року);
- Польща отримувала міста: Смоленськ, Рославль, Дорогобуж, Новгород-Сіверський, Трубчевськ, Серпейск, Білу, Чернігів, Монастирський із землями;
- Росії були повернуті: Вязьма, Мосальськ, Козельськ, Мещовськ в обмін на Стародуб, Невель, Себеж, Червону і Поповскую гору;
- перераховані в договорі міста та прилеглі до них території разом з проживаючим на ній населенням передавались сторонам до 15.02.1619 року; право виїзду з міста користувалися православні священики і дворяни;
- до цього числа польські інтервенти повинні покинути межі Росії, це ж стосувалося і козаків;
- паралельно проводиться обмін військовополоненими;
- російський цар позбавлявся титулів «смоленський», «чернігівський», «лівонський»;
- влітку 1619 року на кордоні має відбутися розмежування, це повинні були зробити спеціальні представники;
- польська сторона повинна була повернути Росії захоплену в Можайську ікону святого Миколая.
