Метод специфічної десенсибілізації
Цей спосіб, яким займався Якобсон, поділяється на три етапи. Першим з них є вивчення пацієнтом прийомів проведення м’язової релаксації. Другий етап полягає в побудові ступенів ієрархії страшних подій. Далі слід безпосередньо сама десенсибілізація, яка являє собою релаксацію в момент трагічної події.
Побудова ієрархії негативних подій
Даний етап є найбільш важливим у методиці специфічної десенсибілізації. Справа в тому, що у кожної людини існує безліч страшних явищ і подій. Саме тому необхідно «розкласти по поличках», щоб дізнатися, які з страхів діють на психіку менше, а які є самими страшними. Такий процес повинен контролюватися психотерапевтом, який може змінювати якась ситуації. Причому при створенні переліку негативних подій в нього включаються ті страхи, які людиною були вже випробувані. Необхідно включити в список і ті ситуації, з якими він може зіткнутися.
Позбавлення від страхів
Протягом одного сеансу відбувається опрацювання до 4 негативних ситуацій. Першим з них береться найменш лякає. Людиною вона подається протягом 5-7 секунд, після чого повинно слідувати 20-секундне розслаблення. Подібне повторюється кілька разів. Завершення роботи з негативною ситуацією можливо тільки в тому випадку, коли людина стає повністю розслабленим і не боїться лякав його раніше явища. Далі опрацюванню підлягає інший страх. Він вибирається з більш високій сходинці ієрархії і є більш страхітливим, ніж попередній.
Часом людина на якомусь етапі не може розслабити свій організм. В такому випадку психотерапевт повертається до попередньої, менш страшної ситуації. Головним у такій методиці є зворотний зв’язок. Пацієнт може відкрито розповісти лікареві, чи зміг він розслабитися при поданні ним небезпеки або все ще продовжує боятися.
Ефективність десенсибілізації доведена як при численних страхи, так і при монофобиях. Існують такі ситуації, повернутися в які людині дуже складно. Утрудненою з’явиться і їх опрацювання.
Що стосується неспецифічної десенсибілізації, то вона знаходить своє застосування в медицині у вигляді використання антигістамінних препаратів при лікуванні алергії, а також проведення тканинної та аутогемотерапії, які надають стимулюючу і розслабляючу дію.
