Як з’явилося самбо
Радянська історія самооборони без зброї бере початок у 20-30-х роках двадцятого століття. В пору будівництва нової країни у керівництва СРСР був запит на власну систему самооборони, здатну стати скріплює націю інститутом. Викладати методику почав Віктор Опанасович Спиридонов. Паралельно з ним працювали Василь Сергійович Ощєпков і його учень Анатолій Аркадійович Харлампієв.
Родоначальники побудували дисципліну на підставі школи “Кодокан” (Ощєпков навчався в ній) і місцевих радянських борцівських стилів, таких як азербайджанський гюлеш, узбецький кураш та ін. Перші змагання пройшли на стадіоні “Динамо” в 1923 році.
З 1939 року стали проводитися регулярні чемпіонати СРСР. У 1966 році самбо визнали міжнародним видом боротьби. З тих пір почали проводитися чемпіонати світу і Європи.
Порівняння самбо і дзюдо
Зі сказаного вище можна зробити висновок, що дисципліни є спорідненими. Так воно і є. Дзюдоїсти нерідко виступають на самбистских змаганнях і навпаки, обидва виду спорту часто знаходяться під егідою однієї федерації. Та й візуально чим відрізняється самбо від дзюдо, зможе визначити не кожен. Отже, вибір між секцією самбо та секції дзюдо зробити досить складно. Основні подібності полягають у наступному:
Також присутні і принципові відмінності.
Дзюдо:
- Правила забороняють больові на ноги.
- Акцент зроблено на боротьбу в стійці.
- Татамі круглої форми.
- Екіпірування – кімоно без взуття.
- Рівень майстерності визначається поясами і громадянами.
- Включено в олімпійську програму.
У самбо:
- Правила забороняють удушення.
- Розвинена боротьба в партері.
- Татамі квадратної форми.
- Екіпірування – легка куртка і взуття.
- Рівень майстерності визначаться розрядами і званнями (1 розряд, майстер спорту тощо).
Все це показує, чим відрізняється самбо від дзюдо і в чому їх схожість.
