Навчання
Додому після служби актор повернувся в 1942 році з посвідченням інваліда третьої групи. Проте це не позбавило його від мрії стати артистом. Недовго думаючи, Папанов подає документи в ГІТІС, правда, зробив він це вже після закінчення вступних випробувань. Але незважаючи на це, юнакові, який спирається на паличку, все ж дозволили прочитати вірш. Комісія настільки була здивована акторським талантом Папанова, що не просто прийняла його в ряди студентів Гітісу, а зарахувала його відразу на другий курс.
З перших днів занять Анатолій Дмитрович, незважаючи на стан свого здоров’я, став старанно працювати. Долаючи сильний біль в нозі і не даючи собі поблажок, він нарівні з усіма займався танцями і гімнастикою. Проблеми зі здоров’ям почали потроху йти тільки до четвертого курсу. Тільки тоді Анатолій Дмитрович зміг відмовитися від своєї тростини.
Крім цього, у Папанова була й інша проблема – вимова. З-за неправильного прикусу у промові актора було багато шиплячих звуків. Незважаючи на всі спроби викладачів по техніці мови виправити цю ситуацію, вимова Анатолія Дмитровича так і не змінилося.
Після закінчення навчального закладу Папанова запрошують відразу в кілька театрів – МХАТ, Малий театр, Театр ім. Вахтангова. Але талановитому художнику довелося відмовитися від усіх цих пропозицій. Вся справа була в тому, що кохана Анатолія Дмитровича отримала розподіл у місто Клайпеди (Литва), і йому не хотілося залишати її там одну.
