Аналіз фінансів підприємства – особливості, методика та приклади

Фінансовий стан підприємства залежить від руху грошових потоків, завдання яких – обслуговувати виробництво і подальшу реалізацію продукції. Між ними існує пряма і зворотна залежність. Якщо коротко, то зростання виробництва сприяє поліпшенню фінансового стану і навпаки.

Загальна інформація

Аналіз фінансів підприємства необхідний для визначення становища суб’єкта комерційної діяльності. При цьому основний інтерес представляють об’ємні і динамічні показники руху виробництва. Фінансовий стан може істотно впливати на виробництво. Так, якщо останнє зменшується, воно може сповільнити. При прискоренні – збільшує. Чим вище темп зростання на суб’єкта комерційної діяльності, тим більше виручка від реалізації і як результат – отриманий прибуток. Вона є різницею між поточними витратами і виручкою від реалізації. Але орієнтуватися на прибуток – це тільки півсправи. Цей показник доповнюється рентабельністю. Тобто відношенням прибутку до поточних витрат. Це найважливіші показники фінансового аналізу підприємства. Хоча крім них ще є різні індикатори оборотних засобів, розрахунків, платежів, майна. При цьому можуть виникнути певні труднощі, які залежать від обраної політики підприємства. Це може бути відсутність коштів, недоступність кредитів чи скорочення строків їх використання.

Аналіз фінансового стану підприємства

Сенс цієї дії – оцінити та спрогнозувати майбутнє підприємства, використовуючи при цьому бухгалтерський облік і звітність. Основні задачі, які ставляться при цьому:

Оцінка фінансового стану комерційної структури.

Визначення сили впливу факторів за допомогою виявлення відхилень показників.

Прогнозування фінансового стану підприємства.

Підготовка і обгрунтування управлінських рішень, які дозволять поліпшити фактичне становище комерційної структури.

Аналіз фінансового стану підприємства може бути як зовнішнім, так і внутрішнім. Перший визначається інтересами сторонніх суб’єктів і здійснюється за публічним даними. Внутрішній фінансовий аналіз здійснюється безпосередньо працівниками підприємства. При цьому не береться до уваги співвідношення фінансового стану підприємства і темпів виробництва. Особлива увага приділяється виручці і прибутку. Чому? Виручка при реалізації продукції забезпечує прибуток, яка виступає у вигляді основного показника стану в комерційній структурі. Вона є фінансовим критерієм ефективності роботи окремих підприємств. Так, якщо воно збиткове, і виручка не дозволяє покривати поточні витрати, то це означає, що немає прибутку. І що фінансове становище комерційної структури дуже погане і необхідні якісні конструктивні зміни. Але щоб прийняті рішення були успішними, необхідно провести повноцінний аналіз фінансів підприємства. При цьому першорядна увага приділяється прибутку. Щоб зробити більш комплексну оцінку, розглядається її частка в поточних витратах. Це і називається рентабельністю. У сукупності ці два показника надають досить повну картину фінансового становища комерційної структури.

Як виглядає методика?

Припустимо, що нам необхідно розглянути ситуацію, що склалася з певним підприємством, і з’ясувати причину його проблем. Для цієї мети проводиться аналіз фінансів підприємства. Методика його реалізації повинна припускати наявність єдиного уніфікованого підходу, щоб можна було співставляти результати різних періодів. Використовувані дані надаються бухгалтерією. Вони перетворюються на форми аналітичних таблиць для більш легкої роботи. Потім починається найважливіша частина роботи-проведення аналізу фінансової діяльності підприємства:

Оцінка ліквідності і платоспроможності. Це необхідно для з’ясування короткострокових перспектив. І для цього краще всього підходить здатність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями. Параметр ліквідності передбачає, що у підприємства достатньо оборотних коштів для виконання наявних зобов’язань. Платоспроможність означає наявність грошей та їх еквівалентів, достатніх для погашення зобов’язань. Аналіз фінансової звітності підприємства проводиться щодо активів, згрупованих по ступені убування ліквідності. Короткострокові зобов’язання йдуть в пасиві. Групуються вони за ступенем терміновості їх погашення.

Оцінка фінансової стійкості. Базується на аналізі даних про власних і залучених коштах в обороті. Використовується для характеристики ступеня незалежності підприємства від ринку позичкового капіталу. Також цей показник може бути використаний для оцінки раціонального використання оборотних коштів.

Аналіз ділової активності. Проводиться з метою з’ясування результативності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Характеризує швидкість обороту активів і зобов’язань (усіх або частини).

Аналіз рентабельності. Використовується для з’ясування того, наскільки ефективно використовуються підприємствами засоби для отримання прибутку. Економічна інтерпретація цього аналізу – скільки необхідно витратити для заробітку однієї грошової одиниці або скільки отримують на одну вкладену д. е.

Узагальнюючий аналіз фінансової діяльності підприємства. Є комплексною остаточною оцінкою. Готується як підстава для управлінських рішень щодо оптимізації діяльності.

Ось так виглядає методика фінансового аналізу підприємства.

Про ефективність використовуваних ресурсів і фінансової стійкості

Суб’єкт господарського функціонування повинен вміти функціонувати і розвиватися протягом тривалого часу в умовах конкуренції. До постійно мінливого зовнішнього і внутрішнього середовища з цим допомагає впоратися рівновагу активів і пасивів. Так, не раз бували ситуації, коли навіть при хороших фінансові результати підприємство зазнавало труднощі у випадках нераціонального використання наявних ресурсів. Причому де саме є проблема, не так важливо – занадто велика дебіторська заборгованість або наднормативні виробничі запаси. Тут важливо знайти золоту середину. Так, позитивний фактор у діяльності підприємства – це наявність джерел формування запасів. Негативний – величина запасів, які доводиться зберігати.

Щоб поліпшити стійкість підприємства, необхідно потурбуватися розширенням джерел надходження ресурсів, збільшити частку власних коштів, оптимізувати структури та обґрунтовано знизити рівень запасів. Аналіз та фінансова діагностика підприємства дозволять виявити моменти, в яких ховається потенціал до вдосконалення процесів діяльності. Також вони дозволяють підготувати основу для стабільного одержання прибутку у достатніх розмірах, щоб розплатитися з існуючими боргами. Але це недостатня умова для успішного функціонування у довгостроковій перспективі. Для цього необхідно потурбуватися про те, щоб після виплати всіх зобов’язань ще й залишилася прибуток, якої вистачить на розвиток виробництва. Фінансовий аналіз і діагностика діяльності підприємства дозволяють оцінити і цей момент. Для цього оцінюється є кошти для виконання зобов’язань, як швидко активи можуть бути перетворені в гроші, наскільки ефективно використовується майно, капітал і так далі.

Про типи фінансової стійкості

Це визначається рівнем незалежності від позикового капіталу і платоспроможністю. У першому випадку конкретні числа отримують завдяки розрахунку співвідношень певних статей і їх розділів активів і пасивів бухгалтерського балансу. Аналіз їх структури дозволяє встановлювати причини (або хоча б з’ясовувати, де є проблема) нестійкості організації. Так, це може бути елементарно погана організація роботи із засобами як власними, так і позиковими. Всього розрізняється чотири типи фінансової стійкості:

Абсолютна фінансова стійкість. Відрізняється високою платоспроможністю, не залежить від кредиторів. Для покриття витрат використовуються власні оборотні кошти.

Нормальна фінансова стійкість, повністю забезпечує платоспроможність організації. Здійснюється безпроблемна виробнича діяльність. Для покриття витрат використовується власний оборотний капітал і довгострокові кредити.

Нестійкість фінансового стану. Спостерігаються порушення платоспроможності, залучаються позикові кошти. Для покриття витрат використовується власний оборотний капітал, довго – і короткострокові позики.

Кризовий фінансовий стан. У такому разі підприємство перебуває на межі банкрутства і неплатоспроможне. Для покриття витрат використовуються всі можливі джерела.

Аналіз фінансових результатів підприємства дозволяє вирішити, до якого саме типу необхідно віднести комерційну структуру. В цьому допомагає ряд коефіцієнтів. Давайте розглянемо найважливіші.

Найбільш важливі показники

Робота з цими даними дозволяє визначити проблемні місця. Найбільшу значимість мають:

Коефіцієнт капіталізації. Відображає співвідношення позикових і власних коштів. Чим менше його значення, тим краще. Велику роль при цьому грає і сфера діяльності. Так, якщо говорити про виробництвах, то при досягненні значення коефіцієнта 0,7 слід говорити про критичні проблеми. Якщо він дорівнює одиниці, то фінансова стійкість сумнівна. Тоді як для підприємств торговельної сфери він може досягати двох, трьох і навіть чотирьох.

Коефіцієнт мобільності власного капіталу. Він показує, скільки грошових коштів знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати ними. Нормативне значення для нього коливається в діапазоні від 0,2 до 0,5.

Коефіцієнт фінансової стійкості. Використовується для вираження питомої ваги джерел формування ресурсів, що залучаються організацією в загальній кількості всіх коштів.

Коефіцієнт фінансування. Дозволяє дізнатися, яка частина діяльності організації забезпечується власними джерелами коштів, а яка – позиковими. Якщо цей показник сильно зменшується, то це говорить про виникнення неплатоспроможності комерційної структури, оскільки більша частина її майна формується завдяки кредитам.

Коефіцієнт позикових коштів. Показує питому вагу заборгованості в загальній сумі джерел майна організації. Рекомендується, щоб цей показник не перевищував значення 0,3.

Це в масі своїй загальні показники.

Спеціалізовані характеристики

Щоб більш детально вивчити окремі моменти, використовуються:

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Використовується для того, щоб показати співвідношення між зобов’язаннями та позаоборотними активами.

Коефіцієнт структури залученого капіталу. Використовується для вираження частки довгострокових пасивів у всій сумі позикових коштів.

Коефіцієнт покриття інвестицій. Використовується для характеристики частки власного капіталу і довгострокових зобов’язань в активах організації.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами. Відображає те, якою мірою цінності формувалися доступними ресурсами без потреби залучати позики.

Індекс постійного активу. Також відомий як коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів. Використовується для розрахунку можливостей покриття заборгованостей.

Коефіцієнт співвідношення оборотних активів і нерухомого майна. Використовується для вираження фінансової стійкості організації. Мінімальне нормативне значення – 0,5. Чим воно більше, тим краще.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання. Цей показник використовується для характеристики стабільності отримання прибутку, яка залишається в організації і спрямовується на її розвиток, а також – створення резервів.

Всі ці показники дозволяють провести якісний аналіз фінансів підприємства, виявити безліч проблемних місць або таких, що можуть стати ними.

Про зміст вирішуваних питань

Фінансовий аналіз підприємства і оцінка становища багато в чому залежать від мети, завдань і інтересів користувачів кінцевої інформації. Так, наприклад, держава зацікавлена в даних, які дозволять розробити економічну політику. Щоб не промазати з вмістом, кажуть, що фінансовий аналіз роботи підприємства має бути комплексним підходом, який відображає виникають відносини в питаннях регулювання прибутку, примноження майна і капіталу. У вітчизняній літературі не спостерігається однаковості у створенні переліку завдань і встановлення чітких меж, які повинні вирішуватися.

Більша увага приділяється встановленню цілей і формулювання завдань, а також розгляду методичних рекомендацій, що спрямовані на їх вирішення. Фінансово-економічний аналіз підприємства формується з роботи над бухгалтерським балансом, оцінкою динаміки складу, структури активів і пасивів, ділової активності, платоспроможності і ліквідності. В цілому, доводиться працювати з великими обсягами даних. При цьому необхідно шукати золоту середину. Бо занадто багато інформації веде до зайвої повільності, тоді як мало даних – і вже висока ймовірність невірного висновку.

Трохи про приклади

Хоча раніше побіжно розглядали безліч моментів, давайте поговоримо про те, як цей процес йде на підприємстві з нуля. Адже розгляд фінансового аналізу підприємства на прикладі дозволяє більш краще зрозуміти його суть. Спочатку необхідно запустити сам процес. Для цього видається відповідне розпорядження керівництва. Потім починається вивчення інформації. За первинними даними слід звертатися в службу бухгалтерського обліку. При необхідності уточнити щось, можна поцікавитися в об’єкта, який створив інформацію.

Після того, як всі потрібні дані є, слід розпочати попередній аналіз, завдання якого – координувати і дати уявлення про цікаві моменти, які повинні бути вивчені більш глибоко. Його сенс міститься в наступному: відбирається невелика кількість найбільш істотних і одночасно нескладних в порівнянні показників і відстежується їх динаміка. Це дуже непогано, але, на жаль, не прогнозуються їх значення на майбутнє і не опрацьовується перспектива. Щоб отримати краще уявлення про стан справ на підприємствах, використовується поглиблений аналіз. Він передбачає використання розглянутих раніше коефіцієнтів. Такий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства дозволяє отримати більш якісне уявлення про стан справ.

Як працювати з великими масами?

Припустимо, необхідно оцінити не одне підприємство, а цілу їх групу. Що робити в такому випадку? У зарубіжній практиці для цієї цілі використовується система економічних рейтингів, яка охоплює промислові, торгові і фінансові компанії. Вона містить у собі ключові показники, завдяки яким можна швидко оцінити стійкість, ділову активність, рентабельність і платоспроможність. А потім аналіз стану фінансів підприємства проводиться з урахуванням положення у конкурентів, які перебувають в одній групі. І після цього оцінюється стан справ, а також ведеться пошук, де ж можна реалізувати існуючий потенціал.

При цьому робота може вестися не тільки з опорою на різні фінансові коефіцієнти, але і використовуючи абсолютні показники. В якості таких можуть виступати чисті активи, баланс ліквідності і так далі. Проблемою при цьому є уніфікація нормативів для різних підприємств. Раніше вже наводилася один коефіцієнт, який для виробничого підприємства не повинен перевищувати одиницю, тоді як для торгового він може значно переступати червону риску.