Знаменита фреска Рафаеля “Афінська школа” в яскравих художніх образах зображує одне з чудових явищ античної історії. Виникла у Давніх Афінах у класичний період, ця школа стала еталоном установи вільного виховання гармонійно розвиненої людини.
Освіта в Стародавніх Афінах: особливості
В демократичних Афінах, особливо в правління Перікла, вихованню і освіті громадян надавалося величезне значення. Виховання відбувалося у рамках принципу калокагатии – сукупності “чеснот”: культура тіла і готовність виконувати цивільні обов’язки. Перше відносили до розряду зовнішньої культури або культури тіла, а друге – до внутрішньої культури.
Ще одним принципом освіти в Афінах була агонистика. Тобто використовувався дух змагальності, заснований на особистому перевазі.
Типи шкіл в древніх Афінах
Серед основних типів афінських шкіл можна виділити:
- Школи для навчання підлітків грамоті і музиці (з 7 до 13-14 років):
- грамматиста (вчителі-дидаскалы навчали рахунку, письма, читання); кифариста (навчання літератури, співу, декламації, малюванню, музиці).
- Палестри – спортивні школи.
- Гімнасії – школи для продовження освіти дорослих.
Опис афінської школи
В освітніх школах хлопчиків навчали грамоті та рахунку. Вчитися тут могли підлітки будь-яких станів, як міські, так і сільські.
Чому вчили в афінських школах? У грамматистах рахунку навчали за допомогою пальців, потім камінчиків, а пізніше – дошки з камінчиками, нагадує рахунки. Молодші школярі навчалися письма. Вони писали загостреними металевими або кістяними паличками – стиль або стіло (с). На іншому кінці стіло було щось на зразок лопаточки – для вирівнювання поверхні і стирання помилкових записів. Букви, тексти писали на дощечках, покритих шаром воску. Старші учні писали тростиною на папірусі.
Крім навчання письму, в афінській школі кифаристе підлітки вчилися читати, в основному, на історико-художньому матеріалі – поемах Гомера “Іліада” та “Одіссея” і міфах, віршах відомих грецьких поетів і п’єсах драматургів Софокла, Евріпіда і Есхіла (в старшому віці). Також вчителі прищеплювали їм навички малювання і музикування. Причому музикування починали освоювати лише після знайомства з поезією. Крім гри на музичних інструментах, хлопці освоювали і нотну грамоту. А мистецтво гри на флейті увійшло в програму афінських шкіл після перських воєн.
В ході виховно-освітнього процесу вчитель міг не тільки застосовувати заохочувальні методи, наприклад, раніше дати писати на папірусі, але і покарання. Для цього у нього в руках завжди була батіг з бичачих хвостів.
У звичайних школах з самого початку навчання вводилися заняття гімнастикою, адже без фізичної краси і здоров’я неможливо виховати гармонійно розвиненої людини.
Як говорить історія
В афінських школах і гімназіях робився наголос на зовнішню форму. Для більш серйозних занять спортом служили палестри. Їх хлопчики могли відвідувати з дванадцяти років. У палестре вони займалися гімнастикою, в яку тоді були включені біг, боротьба, стрибки і метання списа і диска.
Головним ідеалом спортивної фігури служили виставлені в портиках палестри скульптури знаменитих грецьких майстрів: Мирона “Дискобол” і Поліклета “Диадумен” і “Дорифор”.
Заняття в гарну погоду проходили в перестиле – внутрішньому відкритому дворику, а в похмуру – у критих галереях або портиках, що оточували його. Оскільки хлопчики займалися оголеними і змащували тіло оливковою олією, то після занять вони робили обмивання водою із знаходиться на території палестри фонтану, колодязя або лазні.
Цікаво, що в палестрах ще навчали початкам красномовства і співу пісень, які пізніше молоді афіняни співали на бенкетах. Також вчені мужі з ними вели бесіди про політику і моральності.
Навчання в гімназіях
Гімнасії служили для продовження освіти, і займалися в них дорослі громадяни Афін. Тут були представлені можливості як для духовного, так і спортивного розвитку людини.
Зазвичай гімнасії будувалися за містом серед красивої природи. У них були майданчики для заняття гімнастикою, басейни і ванни, а також приміщення для відпочинку і ведення тривалих інтелектуальних бесід і суперечок.
Тут можна було побувати на виступах відомих вчених того часу, а також навчитися красномовству і риторики, вміння грамотно вести суперечки і відстоювати свою думку.
Роль педагогів в афінському освіту
В афінському суспільстві в сім’ях знатних громадян було прийнято, що хлопчики до семи років лише грали в рухливі ігри, а потім для них підбирали педагога для супроводження та виховання. Саме слово “педагог” у перекладі з грецької дослівно означає “супроводжує дитину”. Зазвичай на цю посаду брали старого, часом увечного раба, який іноді навіть погано чув і майже не говорив грецькою мовою.
Педагоги відповідали за щоденне відвідування дитиною школи: супроводжували до неї і назад, несли шкільне приладдя і музичні інструменти, на яких повинен був уміти грати будь-афінянин. Найчастіше це була флейта.
Будинки в обов’язки педагога входило навчання хлопчика етикету і гарним манерам. Також педагог повинен був карати вихованця різками за невиконання вимог і провини.
Історія Академії Платона
Історія афінської школи пов’язана з філософським течією соратників і послідовників грецького мислителя Платона, який стояв біля його основи. Представники течії з 4 ст. до н. е. збиралися в стінах Афінської Академії, заснованої також Платоном.
Основний дидактичний метод навчання, який використовувався в Академії – діалог або по-іншому – діалектика. Нею оволодівали на двох умовних ступенях навчання: для молодших і для старших. Тут вивчали різні предмети, але особливий наголос робили на астрономію і математику.
Академія мала чотири відновлення. При Спевсиппе, племінника Платона в Академії стали навчати на платній основі і готували переважно ораторів і державних діячів. Тут була поширена платонико-пифагорийская філософія. А сама Академія стала духовним центром для аристократів і освічених афінян. До навчання в Академії прагнули навіть жінки.
Справа Спевсиппа продовжив Ксенократ, який привертав до себе всіх знаменитостей великої Греції. Далі Академію почергово очолювали послідовники того ж філософського вчення – Полемон, Кратес і Крантор.
Аркесилай повернув вектор Академії в іншому напрямку: він дотримувався теорії повного утримання від суджень, з’ясовував точку зору своїх слухачів і вів з ними активну бесіду. У главу кута ставилося розум учня, а не авторитет вчителя. Виступав проти догматизму. Наступниками Аркесилая в якості глави Академії стали Лакид і Карнеад. Останній заперечував чуттєве і інстинктивне сприйняття світу і спробу його пізнання через них.
Спробу відродження Академії в дусі Платона здійснив Антіох Асколонский.
Знамените творіння Рафаеля
Фресковий розпис “Афінська школа” – одне з найвидатніших творінь маестро. Створена вона для оформлення папського палацу у Ватикані та розміщена на одній з стіна la Stance della Seniatura. Зображене на фресці мало мало спільного з реальною афінської школою, мабуть, гімнасії. В абсолютно не античної, а більш ренесансній архітектурі розміщені фігури дорослих людей, одягнених в античні одягу.
Серед них можна зустріти художні образи, в яких Рафаель втілив своє уявлення про найбільш умах учених Давньої Греції – Аристотеля, Платоні, Гераклите та ін. Висловлюється думка, що в цих трьох мужів майстер зобразив з передачею порьретного подібності трьох титанів епохи Відродження – Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті і самого себе – Рафаеля Санті.
Згідно історії, всі персонажі, зображені Рафаелем, розділені на групи, кожна з яких зайнята якимось справа: слухають розповіді мудреців, сперечаються, вивчають документи та новітні прилади, ведуть філософські розмови. Це – територія “духу”. А от територія “тіла” на фресці відсутня – автор не зобразив атлетів або місця для прийняття водних процедур.
