Названий на честь грозного грецького божества Темряви Еребус виправдовує свою назву. Координати та висота вулкану Еребус роблять його особливим і виділяється серед інших вулканів на планеті. Під завісою вулканічних випарів приховується чимало таємниць, частину з яких ми постараємося розкрити в цій статті.
Еребус
Вулкан Еребус в Антарктиді – це цікаве природне явище і унікальний природний об’єкт. По-перше, з-за своєї висоти 3,794 кілометра. Еребус входить в число найвищих вулканів світу, а в Антарктиці по висоті його обігнав тільки вулкан Сидли, що відноситься до категорії згаслих, чия висота склала 4,285 км. Більш того, це найвищий з діючих вулканів у всьому світі.
По-друге, це єдиний діючий вулкан в околицях Антарктиди.
По-третє, тільки п’ять вулканів в світі відносяться до постійно діючих, і один з них – Еребус.
По-четверте, тільки три «вогнедишних гори», включаючи вулкан Еребус, можуть похвалитися незастывающим, вічним озером лави.
По-п’яте, тільки в надрах цього вулкана кипить унікальна лава, в застиглому вигляді утворює так званий кенит – мінерал, який можна зустріти тільки на антарктичному острові Росса… І в горах Кенії.
І ще безліч загадок і таємниць, що чекають своєї години, зберігає цей вулкан Еребус, самий південний з діючих вулканів на Землі.
Острів Росса
Географічні координати вулкану Еребус – 77 градусів південної широти і 167 градусів східної довготи. Якщо подивитися цю ділянку на карті, то можна побачити, що вулкан розташований в районі моря Росса Антарктиди. Більш точні координати вулкану Еребус вказують на невеликий острів у морі неподалік від Землі Вікторії. Острів Росса, на якому височить вулкан Еребус, відноситься до вулканічному типу, його підстава утворилося в результаті численних вивержень чотирьох перебувають на ньому вулканів – чинного Еребуса і трьох згаслих – Берд (1,765 км), Терра-Нова(2,13 км) і Терор(3,23 км). Глибинним джерелом, що живило згаслі вулкани острова, і годує понині Еребус, є магматичне озеро на глибині 200-400 кілометрів за поверхнею землі. Діаметр цього озера в його найбільшої частини складає близько трьохсот кілометрів.
Однойменне море, на якому розташований острів Росса, отримало велику популярність серед кліматологів і метеорологів. Адже завдяки (як припускають вчені) постійної активності вулкана, що виділяє метан та інші гази парникового типу (які руйнують озон), над ним знаходиться самий тонкий озоновий шар. Озоновий шар, як відомо, захищає поверхню від надмірного ультрафіолетового випромінювання, і район Росса дозволяє зрозуміти, які наслідки загрожують людству в разі продовження руйнування озонового шару планети.
Історія відкриття та вивчення
В кінці січня 1841 року два вітрильних судна, носять гучні імена – «Терор» і «Еребус», підійшли до берегів острова Росса. Їх капітани – Ф. Крозьє і командир експедиції Д. К. Росс – були настільки зачаровані красою та природного міццю велетенських вулканів острова, що дали двом з них імена своїх кораблів. Примітно, що з-за товстого крижаного панцира, закрив водну гладь між островом і материком, вони прийняли його за частину Антарктиди.
Цю помилку вдалося виправити відомому дослідникові крижаного континенту Р. Скотту тільки на початку двадцятого століття, який був настільки люб’язний, що надала острову і моря ім’я першовідкривача – Росса.
Трохи пізніше, в березні 1908 року, шестеро відчайдушних сміливців з експедиції Е. Шеклтона зуміли не тільки піднятися на вершину вулкана Еребуса, але і провести там важливі наукові вимірювання. Втім, після цього удача відвернулася від експедиції, і вони так і не змогли досягти означеної мети – Південного полюса планети.
Лавове озеро
Однією з цікавих особливостей Еребуса є його «вічне», незастывающее озеро лави. Саме лавове озерце знаходиться в кальдері (чаші) вулкана діаметром 0,65 кілометра і глибиною близько ста метрів. Усередині великого кратера розташований кратер поменше, у ньому-то і розташовується озеро розплавленого речовини. При невеликому діаметрі вогняне озеро має значну глибину (близько кілометра).
Як вже згадувалося вище, лава вулкана має унікальний склад, який зустрічається ще тільки в одному місці на Землі – в кенійських горах.
Цікаві особливості вулкана викликають пильну увагу вчених усього світу, тут навіть організований постійно діючий дослідний центр (станція спостереження від нью-мексиканського гірничо-технологічного університету).
Крижані труби і печери
Інша яскрава пам’ятка яскравого і норовливого вулкана – це його знамениті крижані «труби» і печери, утворені від інтенсивного взаємодії двох протиборчих стихій – антарктичного холоду і жару земних надр. Адже середня температура навіть в літній період тут становить -30 градусів за Цельсієм, а взимку – 60 градусів нижче нуля!
Під впливом цих екстремальних умов крижана кірка, що покриває вулкан, випаровується й відразу ж замерзає, утворюючи на шляху вулканічних газів химерні і дуже довгі крижані «труби», що досягають двадцяти метрів у висоту!
Схожі причини викликають і поява довгих крижаних печер на схилі Еребуса. В цих печерах склалися унікальні мікрокліматичні умови. Тут завжди близько нуля за Цельсієм, що дозволило навіть влаштуватися в них деяким простим видів моху. Остання обставина привернуло вчених-біологів, вивчаючих рідкісні форми життя, і вони створили заповідні зони в деяких з печер Еребуса.
Катастрофа
На жаль, наш вулкан встиг прославитися не тільки своїми цікавими природними особливостями. З ним пов’язана велика авіакатастрофа 1979 року, яка забрала життя 257 осіб – всіх пасажирів всього екіпажу рейсового новозеландського літака. Пролітаючи над землями крижаного континенту, літак залетів у густу хмарність та врізався в схил гори.
