Трохи історії
Як вже було сказано вище, технократична традиція бере свої витоки в Стародавній Греції. У своєму величезному працю під назвою “Держава” мудрець і філософ Платон чітко описав, що для найбільш ефективного розвитку суспільства країною повинні управляти безпосередньо носії знання.
Однак на той момент технократія – це було щось, пов’язане не зовсім з новинками техніки (техніки тоді, власне, не було). Мова йшла про вчених, які вивчали філософію, літературу, математику та астрономію як єдине ціле.
Після розпаду античного світу про даною концепцією всі забули. Лише у XVII столітті такі мудреці, як Томмазо Кампанелла і Френсіс Бекон побіжно згадали про технократії у своїх книгах.
Відродження минулих традицій
Тривалий час люди жили, не згадуючи знахідок своїх предків, до тих пір, поки сам науковий прогрес не змусив їх погортати старі книги. Вперше звернув увагу на колишню знахідку Анрі Сен-Симон, який розглядав прихід до влади наукових діячів як основну складову повноцінного розвитку суспільства.
Йому вдалося першому зауважити, що технічна сфера буття випередила всі ті, які раніше були в пріоритеті, і також передбачити, що надалі подібна тенденція буде лише посилюватися. Саме тому Сен-Симона виправдано вважають першим ідеологом технократичних концепцій.
Надалі з’явилася незліченна безліч діячів науки, які підтримали його слова і навіть примножили їх значення. Другого піку технократична концепція досягла в 60-70-ті роки минулого століття, і з тих пір поступово пішла на спад.
Нині ця ідеологія офіційно не є основою товариств і побуту, проте дивлячись на семимильні кроки розвитку техніки в нашому світі, ми можемо сказати протилежне.
