Останній рік
У 1921 році поет попросив дозволу на виїзд на лікування в Фінляндії. Але в цьому йому було відмовлено. Завдяки клопотанням Максима Горького та Анатолія Луначарського дозвіл на виїзд Блоку і його дружині нарешті дали. Але було вже пізно. Майже жебрак, важко хворий, розчарований, ображений і зневірений поет помер. Йому було всього 41 рік.
Перед самою смертю Блоку з Петрограду ходили чутки про його божевіллі, адже у маренні він був одержимий однією лише нав’язливою думкою: знищити всі до єдиного примірники поеми «Дванадцять». Отримавши відмову на прохання виїхати за кордон на лікування, Блок знищив деякі записи, а також відмовився від їжі і ліків. Знаходився він при цьому в повній свідомості, що спростовує чутки про його божевілля.
Проводити Олександра Блока в останню путь прийшло всього дві сотні людей. В їх числі були друзі-колеги поета. Поховали поета на Смоленському православному кладовищі у рідному Петрограді. У 1944 році його прах був перепохований на Літературних помостках Волковського цвинтаря.
Дружина Олександра Блока пережила його на 18 років, раптово померши з ім’ям чоловіка на вустах.
Зі смертю Блоку йшла ціла епоха. Співак піднесених почуттів, інтелектуал, лицар – він був чужою для нового часу. Недарма він так зненавидів свою поему “Дванадцять”: поет зрозумів, як глибоко він помилявся, як підло його використали і кинули непотрібного, вмираючого.
Поетам-сучасникам Блоку також дісталася незавидна доля: занадто багатьох радянська влада знищила чи морально або фізично.
