Нерідко в усній і письмовій мові, а також при створенні художніх творів, використовуються риторичні запитання, приклади яких будуть приведені нижче. Їх призначення – привернути увагу до висловлювання, зробити на ньому акцент. Особливість таких питань – вони не потребують відповіді. Познайомимося ближче з цим прийомом виразності.
Термінологія
У науці про мову під риторичним питанням розуміється питальне речення, яке не потребує відповіді. Часто буває і так, що відповідь неможливий. Призначення такого прийому різноманітно:
- він дозволяє акцентувати увагу слухача або читача на тому, що важливо для автора;
- привертає увагу до обговорюваної в тексті проблеми;
- домагається особливої стилістичної виразності.
Такі типи речень надають твору емоційність, експресію, допомагають висловити авторські почуття, викликають у читача співпереживання.
Особливості
Наведемо приклади риторичних запитань, які допоможуть виявити їх характерні особливості:
- «Хто винен?» (Герцен).
- «Що робити?» (Чернишевський).
- «Який російський не любить швидкої їзди?» (Гоголь).
- «Як не любити рідні простори?» (з промови).
Як бачимо, кожне речення являє собою питальну конструкцію. Наприкінці неї не ставиться крапка, знак питання, однак відповідь або закладений в сам питання, або відсутня в принципі.
Так, Чернишевський у своєму романі «Що робити?» намагався знайти відповідь на кількох сотнях сторінок, але питання все одно залишився відкритим.
Інший приклад – твір Гоголя «Який російський не любить швидкої їзди?». У цьому випадку мається на увазі відповідь, що кожен істинно російська людина любить прокотитися з вітерцем, промчати на високій швидкості.
Можна відзначити ще одну особливість таких конструкцій – вони виражають зміст, як і оповідний пропозицію. Нерідко вони використовуються і для вираження іронії. Наведемо приклади з промови:
- «Ну хто так робить?».
- «І хто це у нас базікає?».
- «Де ж знаходиться Африка?».
- «Та коли ж ти, нарешті, візьмешся за розум?».
Ці питання не потребують відповіді, тому ключовою особливістю риторичного питання є протиставлення форми і змісту. Основне призначення подібних конструкцій – вираз певного настрою.
Використання в текстах
Дуже багато класики у своїх творах активно користуються риторичними питаннями. Приклади такі:
- «Про Волга!. . колиска моя! Любив чи хто тебе, як я?» (з вірша Некрасова).
- «Хлопці! Не Москва ль за нами?» («Бородіно» Лермонтова).
- «Русь, куди ж несешся ти?» (Гоголь, з «Мертвих душ»).
- «А чи був хлопчик?» (з твору Горького «Життя Клима Самгіна»).
Багато риторичні питання стали крилатими виразами. Наприклад:
- «А судді хто?» – ця фраза з комедії «Горі від розуму» Грибоєдова нерідко вживається у випадках, коли оцінку предмета або явища дають люди необ’єктивні, які і самі не краще осуждаемого.
- «Бути чи не бути?» – питання Гамлета багато задають у тому випадку, якщо знаходяться на роздоріжжі і змушені приймати важливе для себе рішення.
Такі приклади риторичних питань з літератури. Нерідко майстрам слова вдається настільки влучно виразити свою думку в подібній конструкції, що вона стає затребуваною та актуальною багато століть.
У побутовому сенсі
Розглянемо приклади риторичних питань з життя:
- «Ти дурень чи що?» – висловлення образи.
- «Ти почнеш вже коли-небудь робити уроки вчасно?» – спонукання до дії.
- «Ну і хто ти після цього?» – крайнє незадоволення, здивування, образа.
- «Невже сам не бачиш, що зробив погано?» – підкреслюється те, що людина, до якої звертаються з питанням, знає, що він не постарався.
- «Як довго ми будемо терпіти це свавілля?» – заклик до заколоту, бунту.
Нерідко люди самі не усвідомлюють, що використовують в мовленні риторичні запитання, приклади яких наведені нижче. Ще кілька звичних ситуацій:
- «І коли, нарешті, піднімуть зарплату?» – мовець нарікає на низький рівень оплати праці, але ні до кого конкретно не звертається.
- «Що може бути прекрасніше свіжого повітря і прогулянки на велосипеді?» – передбачається, що нічого. У конструкції виражено захоплення автора.
- «Як можна не хотіти вчитися?» – подив, здивування, нерозуміння.
- «І на що ця людина розраховує?» – вираз несхвалення.
- «Як нам бути?» – вигук відчаю.
Як бачимо, прикладів риторичних питань російською мовою можна підібрати безліч. Кожен з них несе певне емоційне забарвлення, допомагає більш точно виразити свої емоції – захоплення, здивування, осуд, гнів тощо
Відміну від простих питань
Розглянемо, як при аналізі тексту, швидко відрізняти такі конструкції від звичайних питальних речень:
- вони нікому конкретно не адресовані;
- увазі готову відповідь або неможливість такого;
- допомагають висловити думки і почуття автора;
- нерідко в них закладений протест.
Наведемо приклад риторичного запитання і простого питального речення:
- «А судді хто?».
- «А хто буде суддею на цьому засіданні?».
Перша пропозиція – риторичне запитання, він ні до кого конкретного не звернений, на нього не потрібно відповідати. В контексті він передає презирство героя Чацького і автора – Грибоєдова – до тих людей, які беруться судити, самі не будучи ідеальними.
Друга пропозиція – звичайне питання, який може бути заданий певній людині. Його автор не висловлює ніякого відношення, він просто хотів би дізнатися прізвище судді.
Форма
Щоб риторичні запитання, приклади яких були приведені вище, в найкращій мірі висловлювали емоційний настрій автора, майстра слова нерідко перетворюють їх в особливу форму:
- пропозиція може бути дуже ємним і коротким ( «Що робити?», «Хто винен?»);
- використовуються займенникові питальні слова («І кому зараз легко?», «Яка дівчина відмовиться від розкішного букета?»);
- користуються питальними частками («Хіба я можу бути не впевненим?», «Невже хтось сумнівався?»).
Іноді в кінці подібних конструкцій ставиться не звичайний знак питання, а знак. Наведемо приклад з повісті А. С. Пушкіна «Станційний доглядач»: «Хто не проклинав станційних доглядачів, хто з ними не бранивался!». Цей риторичне питання завершується знаком оклику, хоча за формою побудови, пропозиція явно питальне.
Риторичні запитання, приклади яких були приведені раніше, активно використовуються як в побутовому спілкуванні, так і в художніх текстах. Вони допомагають зробити мовлення більш виразною і передати авторське настрій.
