Нерідко в усній і письмовій мові, а також при створенні художніх творів, використовуються риторичні запитання, приклади яких будуть приведені нижче. Їх призначення – привернути увагу до висловлювання, зробити на ньому акцент. Особливість таких питань – вони не потребують відповіді. Познайомимося ближче з цим прийомом виразності.
Термінологія
У науці про мову під риторичним питанням розуміється питальне речення, яке не потребує відповіді. Часто буває і так, що відповідь неможливий. Призначення такого прийому різноманітно:
- він дозволяє акцентувати увагу слухача або читача на тому, що важливо для автора;
- привертає увагу до обговорюваної в тексті проблеми;
- домагається особливої стилістичної виразності.
Такі типи речень надають твору емоційність, експресію, допомагають висловити авторські почуття, викликають у читача співпереживання.
Особливості
Наведемо приклади риторичних запитань, які допоможуть виявити їх характерні особливості:
- «Хто винен?» (Герцен).
- «Що робити?» (Чернишевський).
- «Який російський не любить швидкої їзди?» (Гоголь).
- «Як не любити рідні простори?» (з промови).
Як бачимо, кожне речення являє собою питальну конструкцію. Наприкінці неї не ставиться крапка, знак питання, однак відповідь або закладений в сам питання, або відсутня в принципі.
Так, Чернишевський у своєму романі «Що робити?» намагався знайти відповідь на кількох сотнях сторінок, але питання все одно залишився відкритим.
Інший приклад – твір Гоголя «Який російський не любить швидкої їзди?». У цьому випадку мається на увазі відповідь, що кожен істинно російська людина любить прокотитися з вітерцем, промчати на високій швидкості.
Можна відзначити ще одну особливість таких конструкцій – вони виражають зміст, як і оповідний пропозицію. Нерідко вони використовуються і для вираження іронії. Наведемо приклади з промови:
- «Ну хто так робить?».
- «І хто це у нас базікає?».
- «Де ж знаходиться Африка?».
- «Та коли ж ти, нарешті, візьмешся за розум?».
Ці питання не потребують відповіді, тому ключовою особливістю риторичного питання є протиставлення форми і змісту. Основне призначення подібних конструкцій – вираз певного настрою.
