Історія соціалізму
Для того щоб розуміти і визначати основні принципи соціалізму як політичного ладу, необхідно заглибитися в сам історичний процес його розвитку.
Сучасний соціалізм не базується на якихось нових, відмінних від історичних, принципах, навіть сьогодні соціалізм – те, що розвинулося дуже давно, але все ще актуально.
Наприклад, Месопотамія. Там, за деякими історичними даними, зароджувалися перші ознаки держави, одночасно з головними принципами соціалізму 19 століття. В основному їх держава базувалося на веденні храмових господарств. Однак скоро храмові господарства почали переходити в майно країни. Головним «підприємцем» таких господарств ставав цар, звіти про роботу храмів надходили також влади і контролювалися з усією ретельністю.
Люди ж, які були задіяні в роботі храмових господарств і не тільки, були розділені на в деякому роді партії, на чолі яких стояли наглядачі. Робітники таких партій працювали цілий рік, в основному в полях. Виплати, які здійснювалися в більшій мірі зерном, їжею і іншими продуктами, видавалися навіть не сім’ям, їх главам, або навіть самим наглядачам для розподілу. Поняття сім’ї не було вже тоді. З іншого боку, активно процвітала поняття спільної власності.
Деякі люди мали виділений їм ділянку (поле). Наприклад, були поля пастухів або ремісників. Проте саму роботу виконували ті ж робітники, переходячи від поля до поля.
Взяти, приміром, імперію інків. За словами фахівців, характер соціалізму проявлявся там дуже ясно, імперія мала кілька мільйонів жителів.
В державі інків активно проявлявся принцип соціалізму, а саме – відсутність особистої власності, ведення приватного підприємництва. В імперії заборонялося мати приватну власність і вести бізнес. Вся земля належала главі країни, просто передавалася людям в користування. Але обробка землі і отримання з неї доходів проводилося тільки під наглядом державних чиновників.
Але один з головних принципів соціалізму – сім’я – все ж перший час був відсутній в імперії. А все тому, що земля, яка спочатку давалася в певному розмірі, пізніше поступово збільшувалася в розмірі за допомогою додавання відрізків, залежно від кількості осіб у родині.
А в цілому принципи ведення господарства залишалися ідентичними принципам Месопотамії – селяни працювали, але практично весь дохід віддавали начальству, а потім йшов розподіл за сім’ям.
Незважаючи на відсутність принципу про сім’ю, активно розвивався принцип нав’язування. Населенню заборонялося носити якісь інші речі, встановлені державою. Весь одяг виходила з державних складів, а їжа видавалася в залежності від виконуваної роботи.
