Навчання
Вона стала однією з п’ятдесяти щасливчиків, хто успішно пройшов всі три тури в інститут з першої спроби. А ВДІК прийняв її як рідну дочку.
Яскрава, зухвала в манерах і зовнішності – худа, висока, руда – молода Катерина чарівна і приваблива. Її талант неможливо було не помітити. Її любили і нею захоплювалися і студенти, і викладачі.
Експресивні вирази, сигарети, емоційні рішення робили дівчину центром тяжіння для однокурсників. Це ще відіб’ється у фільмах з Катериною Васильєвою і зробить її навіть другорядних персонажів запам’ятовуються іноді навіть більше, ніж головні герої.
Перші ролі
Все своє емоційне достаток Катерина Васильєва збиралася направити на театральні підмостки. Кіно її не особливо приваблювало, а ось театр вабив і розбурхував уяву таїнством куліс.
У 1967 році вона прийнята в трупу Театру імені М. Н. Єрмолової, на підмостках якого і прослужила до 1970 року.
І тим не менше перша роль була у кіно в 1965 році. Дівчина робітничої професії у фільмі «На завтрашній вулиці» запам’яталася багатьом. Далі була тривала перерва, протягом якого Катерина реалізовувалася як театральна актриса. Це було саме те, до чого прагнула душа.
Але її все-таки стали примічати кіношні режисери. І потім пішли «Солдат і цариця» в 1968 році і «Адам і Хева» у 1969 році – в цих фільмах Катерина Васильєва зіграла перші головні ролі.
Такі яскраві ролі: авантюристки в романі «Повернення “Святого Луки”» і дівчини-чергової у «Вас викликає Таймир» в 1970 році. У 1973 році вона грає красуню-пришелицу у стрічці «Ця весела планета». Пронизливо трагічна, але другорядна роль жінки-авіатора у фільмі «Повітроплавці» – в 1975 році.
