Поява в’язаних шкарпеток в Європі
Цей виріб має довгу і надзвичайно цікаву історію. Прийшовши в Європу з Близького Сходу, вовняні шкарпетки міцно влаштувалися в північних країнах. Наприклад, у Норвегії в’язалися щільні і теплі панчохи. Для їх виробництва йшла груба овеча шерсть, яку для надійності вплітали ще й козячі. Саме в Норвегії виникли двоколірні візерунки з зірочок, сніжинок і оленів, які на сьогоднішній день вважаються найбільш модними. Ці невеликі за своїми розмірами зображення створювали своїми вмілими руками досвідчені майстрині.
У Фінляндії перші згадки про в’язанні шкарпеток спицями датуються 15 століттям. Пов’язані вони з сестрами, що проживали в монастирі праведної Бригіти. Дівчата заробляли собі на життя в’язанням панчох і рукавиць. З часом це ремесло отримало широке поширення по всій країні. При цьому для більшої частини населення воно стало основним джерелом для отримання заробітку. За кількістю і якістю пов’язаних виробів навіть оцінювали наречену. Часом дівчина приносила в родину шкарпетки, яких вистачило б років так на 20. Іноді у створенні нових виробів не було необхідності протягом усього сімейного життя.
У весільних церемоніях шкарпетки використовували і в Латвії. У цій країні в будинок нареченої свати приносили пляшку з міцним алкогольним напоєм. Якщо вона поверталася розпочатої, то вважалося, що пропозиція про заміжжя відхилено. Якщо ж пляшку передавали тому порожній, а на її шийці перебував в’язаний носок або рукавиця, то весілля повинна була відбутися.
Розвивалося це ремесло і в Англії. Так, у часи правління королеви Єлизавети вовняні або шовкові шкарпетки були буквально на піку своєї популярності. В’язанням в той період займалися всі: і чоловіки, і жінки, і діти. Особливо витонченими речі виходили у маленьких майстрів. Такі вироби дуже добре оплачувалися. Про масштаби ручного виробництва в’язаних шкарпеток говорить той факт, що в середині 17 століття з Англії в Іспанію, Францію та Італію їх відправлялося практично 10 тис. пар щотижня.
