Ім’я Галини Волчек відомо всім росіянам незалежно від віку. Старше покоління пам’ятає її як засновницю і головного режисера одного з найвідоміших театрів країни – «Современника», молодь може побачити Волчек у старих радянських фільмах і телевізійних проектах. Біографія Галини Волчек демонструє долю дивно творчого і проникливої людини. Вона завжди чуйно відчувала відбуваються події і могла інтерпретувати історію в своїх театральних проектах. Її називають «Залізною леді», студенти її бояться і благоговіють перед нею.
Дитинство. Родина
Волчек Галина Борисівна народилася у творчій і відомої сім’ї. Її батько, Борис Миколайович, брав участь у концертах багатьох відомих радянських кінострічок: «Тринадцять», «Біле ікло», «Ленін у жовтні». Був лауреатом чотирьох престижних урядових нагород і професором інституту кінематографії ім. Герасимова. Мати працювала в театрі, була успішним сценаристом.
Маленьку Галю з дитинства оточували творчі та активні люди. Дівчинка росла дуже серйозною і спокійною, цілими днями читала книги і тренувалася у виразному читанні. Зі школи Галя приносила тільки грамоти та відмінні оцінки, але в одному з інтерв’ю Галина Борисівна зізналася, що вже тоді в ній визрівав протест проти правил і порядків. Це почуття в подальшому стало основним двигуном у біографії Галини Волчек. Навіть невдовзі після закінчення школи вона вирішила змінити прізвище на Вовчок, але незабаром зрозуміла безглуздість цієї затії.
Початок творчої діяльності
Під час Великої Вітчизняної війни родину Волчек разом з трупою евакуювали з обложеної Москви. Через трохи часу вона пережила розлучення батьків і залишилася жити з батьком. Батьки наполягали на продовженні сімейної театральної традиції і хотіли, щоб дочка поступила в літературний інститут. Але Галина вже давно мріяла про Мхаті, тоді ця школа-студія вважалася найпрестижнішою в СРСР.
У Мхаті майбутній режисер Галина Волчек вчилася разом з майбутніми метрами радянського театру та кіно Євгенієм Євстигнєєвим, Ігорем Квашею, Лілією Толмачової та Олегом Табаковим. Союз таких активних і творчих людей не могла не закінчитися масштабної і оригінальною ідеєю. Ще під час навчання молоді люди вирішили створити новий російський театр. І після закінчення навчання в 1956 році трупа молодих акторів на чолі з Олегом Єфремовим організували нову Студію молодих акторів «Сучасник».
«Сучасник»
Спочатку в театрі панував дух демократії. Кожен з членів групи отримав свою особливу посаду. Так, Олег Єфремов, за спільною згодою був обраний директором, Олег Табаков відповідав за творчу діяльність, Галина Волчек – актриса, а з 1962 року – режисер театру. З перших вистав трупа голосно заявило про себе, їх репертуар сильно відрізнявся від усього, що було раніше в Союзі.
У театрі встановилася вільна творча атмосфера, кожен з акторів, сценаристів і постановників міг внести свої пропозиції та ідеї. В період відлиги театру розв’язали руки, на сцені ставилися досить сміливі уявлення, в яких піднімалися проблеми сучасності та психології людини. Починання молодих активістів підтримувала міністр культури Катерина Фурцева.
Перелом стався на початку 70-х років, коли все більше стала прогресувати цензура, Єфремов отримав пропозицію очолити МХАТ. У перший рік після його відходу «Сучасником» керував Табаков, але на одному із зібрань було одностайно вирішено обрати новим художнім керівником Галину Волчек. Біографія молодої актриси зробила несподіваний і великий стрибок.
Керівництво Волчек
Галина отримала театр на межі закриття, дух трупи був підірваний, багато звільнялися або чекали серйозних змін. Але початківець керівник не розгубилася і навіть в умовах жорсткого пресингу від вищестоящих інстанцій і маленького бюджету змогла поставити новий, унікальний спектакль за мотивами повісті починаючого письменника Чингіза Айтматова. Постановка відбувалася з мінімальними декораціями і гримом під музику Микаэа Таривердієва.
В середині 70-х театр «Сучасник» Галини Волчек отримав новий розвиток. Галина Борисівна не боялася залучати в колектив молодих і амбітних режисерів і постановників. Серед них були Товстоногов, Йосип Райхельгауз. З’явилися нові перспективні актори: Василь Шукшин, Станіслав Садальський, Костянтин Райкін, Валентин Гафт, Юрій Богатирьов і ще багато прославлених у майбутньому імен. Найвідомішими постановками, що прославили театр «Сучасник» у ці роки, стали «Крутий маршрут», «Три товариша».
Зйомки в кіно
Галина Борисівна показала себе не тільки як талановитий художній керівник, але і як хороший організатор. При ній трупа театру успішно гастролювала по всій території СРСР і навіть за кордоном. Актори з різноманітним репертуаром проїхалися по Німеччині, США, Фінляндії, Швейцарії та Франції. І скрізь «Сучасник» чекав великий успіх. В Америці театр виступив на Бродвеї. Це був другий випадок, коли радянська трупа отримала доступ до відомої сцені.
Не забувала Волчек і свою першу освіту та періодично знімалася в кіно. Більшість ролей були епізодичні, але яскраві і надовго запам’яталися радянським глядачам. Нижче наведена фільмографія Галиныа Волчек:
- «Дон Кіхот», 1957 рік – дебют молодої актриси в ролі служниці;
- «Грішний янгол»;
- «Будується міст»;
- «Бережись автомобіля» – невелика, але точна роль покупниці магнітофона у радянського «барыжника»;
- «Король лір», 1970 р.;
- Казки «Про Червону шапочку» і «Русалочка»;
- «Осінній марафон».
З 1996 року Галина Волчек стала все частіше з’являтися в документальних проектах, присвячених діячам театру і кіно. За довге життя і творчу діяльність вона працювала і зустрічалася з багатьма відомими особистостями і могла багато розповісти про їх роботу.
Громадська діяльність
З кінця 90-х років Галина Борисівна Волчек активно бере участь у громадському та політичному житті країни. У 1995 році її ім’я внесли до списку кандидатів Всеросійського суспільно-політичного руху «Наш дім – Росія». У 1999 році була висунута в якості депутата Державної думи, але згодом відмовилася від цієї посади. Галина Борисівна кілька разів була у складі журі ігри КВН, а також головою журі на «Кінотаврі».
Особисте життя
Галина Борисівна в роботі і в житті цілком виправдовує свою заводну прізвище. Її колеги відзначають невгамовну енергію свого художнього керівника, оптимізм і постійний пошук чогось нового і ще не відкрите. Особливий характер проявився і в особистому житті Галини Волчек. Ще в період навчання в школі-студії МХАТ Галину пов’язували теплі почуття з Ігорем Квашею, але коли на горизонті з’явився харизматичний Євген Євстигнєєв, Кваша залишився тільки хорошим другом.
Сім’я Волчек спочатку щиро дивувалася над вибором дочки. Трохи лисуватий, сутулий, Євстигнєєв не справляв сильне враження, але Галина була непохитна, і незабаром пара розписалася. Через рік народився син Денис, нині відомий режисер і театральний діяч.
Поява дитини ніяк не позначилося на творчій діяльності Волчек. Вже через 17 днів вона вийшла на роботу. Згодом Галина Борисівна з гіркотою згадувала, що багато недодала синові. Для всіх стала несподіваною інформація про розлучення творчої пари. Причиною послужили чутки про любовні пригоди Євстигнєєва в театрі. За словами Галини, вона просто не могла бути номером 2.
Друге заміжжя
Другим головним чоловіком в біографії Галини Волчек став Марк Абелев, професор будівельного вузу. Є думка, що їх познайомив Ігор Кваша в подяку Волчек за те, що вона трохи раніше звела його з майбутньою дружиною. Марк став справжнім батьком для п’ятирічного Дениса.
Чоловік і дружина опинилися обидва сильними особистостями та лідерами, в парі постійно йшла боротьба за те, хто головний. Крім того, навколо Галини постійно крутилося безліч чоловіків, а Марк серйозно ревнував.
Визнання
З усіма своїми чоловіками Галина Волчек розлучалася друзями, без взаємних претензій і сварок. Обидва чоловіка потім знайшли нових дружин. Останні роки Галина Борисівна живе одна. Але, за її власними словами, вона давно віддалася театру, і ніяка інша сім’я для неї неможлива. Треба зазначити, що всі працівники театру високо цінують самовідданість Волчек і завжди намагаються віддати їй всі почесті. Так, на одному зі спектаклів, коли завіса піднялася, всі актори вийшли в зал з квітами і привітали художнього керівника з днем народження. Не чекала нічого подібного Галина Борисівна розплакалася на очах акторів.
Волчек має безліч державних нагород. В її скарбничці звання – «Заслужена артистка РРФСР», «Народна артистка», а також Галина Борисівна була нагороджена Орденом «За заслуги перед вітчизною» III, II і I ступеня. У 2017 році Президент Росії вручив їй нову грамоту про присвоєння звання «Герой праці Російської Федерації».
