Практична робота
Банки виступають у ролі фінансових посередників. Вони приймають грошові внески від різних суб’єктів економічних відносин, який позичив їх іншим на різні терміни. Перші можуть отримати свої заощадження на вимогу, тоді як другим вони потрібні зазвичай на тривалий період часу, через що повернення всіх коштів в один момент є справою проблематичною. До того ж часто потрібна певна відстрочка по виплаті. Ведення прямих переговорів між цими двома групами – є справою проблематичною. Найголовніша функція банку – це перетворення короткострокових вкладів в довгострокові позички. Він – посередник, який приймає вклади, платить за них відсотки і видає позички (при цьому позичальники отримують більш високі відсотки). Завдяки цьому тим, хто хоче зберегти гроші, і не потрібно досліджувати позичальників на предмет надійності.
Метою всієї діяльності банків є одержання прибутку. У цьому випадку вони досить сильні із звичайною комерційною організацією. Чим більше грошей буде видано як позика, тим вище рівень прибутковості. Але в силу специфіки здійснюваної діяльності тут є певні обмеження. Так, не можна позичати всі наявні засоби. Необхідно утримувати достатньо грошей у ліквідній формі, щоб виконувати висунуті вимоги вкладників за виплатами. І тут знаходиться головна проблема, яку має вирішувати кредитно-банківська система! Звучить вона таким чином: чим вище ліквідність, тим менша норма доходу. Так, наприклад, можна зберігати особисті гроші банку. Ця форма грошей найбільш ліквідна. Але вона не приносить прибутку. Отже, головне завдання комерційних установ банківської системи – це знаходження балансу між максимальним кредитуванням і мінімізацією ліквідності, при якому можна впевнено працювати не підриваючи безпека функціонування. Певною мірою це завдання полегшують офіційні органи контролю.
