Сучасне розуміння
У сучасному розумінні термін «діаспора» став використовуватися з кінця 20 століття. Він навіть в даний час не є конкретним і певним, навколо нього тривають жваві дискусії як за кордоном, так і в Росії.
Але попри невизначеність терміна, як явище діаспора відіграє важливу роль. У багатьох країнах встановлюється міцний зв’язок з громадами, що проживають за межами країни. Наприклад, Грузія, Вірменія підтримують контакти зі своїми діаспорами в усьому світі.
Ознаки і характерні риси «діаспори»
Головний ознака діаспори – це перебування етнічної групи людей за межами території країни їх походження. Відрив народу чи його частини від своєї історичної Батьківщини – це відмітна ознака цього явища.
Діаспора – це не тільки частина народу, яка живе серед іншого народу, це етнічна спільнота, яка володіє рисами національної самобутності свого народу (культура, література, мистецтво, мова, свідомість) – підтримує їх, зберігає і розвиває.
Важко назвати діаспорою, частина народу, яка вступила на шлях асиміляції і повного зникнення етнічної самобутності (втрата мови, культури, побуту і звичаїв).
Характерною рисою діаспори є наявність певних організаційних форм, починаючи від земляцтв і закінчуючи політичними і національно-культурними рухами.
Відмінною рисою етнічної групи є також здійснення соціального захисту людей (своїх членів).
Якщо народи не потребують окремого етнічному розвитку, то вони і не утворюють діаспори в іноземних державах. Наприклад, німці і британці в США, вони представлені у всіх сферах суспільного й культурного життя.
Особливою рисою діаспори є релігійна ознака. Релігія в багатьох випадках стає цементуючим чинником, вона об’єднує одновірців. Наприклад, греко-католицька церква згуртувала українців у Латинській Америці і Канаді.
Важливу роль зіграла релігія в житті вірменської громади. Вірменська церква в 5 столітті нашої ери зробила монофізитський вибір. Це єретичний напрям як для католиків, так і для православних, і саме монофізитство виділив вірмен в етнос. Зв’язок етносу і релігії дуже сильна, і це призвело до стійкості етносу і його підвищеної опірності асиміляції.
