Все на світі хоч раз пробували співати: прогулюючись по вулиці, перебуваючи у веселій компанії, у мить смутку або сидячи на уроках музики. Спів – найбільш дієвий вихід для вихлюпування душі.
Але є особливий жанр вокального мистецтва, здатний повністю відчинити нутро людини навстіж?
Що таке вокаліз?
Вокаліз (у перекладі з латинського – “звучний”) – жанр у вокальній музиці, особливість якого полягає в співі без єдиного слова. Його головним інструментом виступає людський голос, відтворюючи звуки з допомогою гласних.
Виступає для двох цілей:
Історія
Спочатку в XVIII столітті вокаліз створювався тільки з завданням навчання співаків з технічної сторони. За допомогою нього можна було згладити строкаті регістри, виробити гнучкість голосу і полегшити звучання. П’єсу досить справедливо порівнювали з етюдом (твір для відточування навичок). На той момент вони грали практично однакову роль.
Першими композиторами, які використали вокализы, були:
- Жан-Батіст Люллі;
- Жан-Філіп Рамо.
Свою популярність жанр набуває до XIX століття завдяки заслугам:
- Джузеппе Конконе;
- Ніколи Ваккаи;
- Франца Абта;
- Гаетана Зейдлера;
- Генріха Панофки;
- Джоаккіно Россіні;
- Джованні Перголезі
і іншим.
З вітчизняних:
- М. В. Глінка;
- А. О. Варламов.
Що таке вокаліз в сучасності?
XX століття для вокалізу стає революційним. Незважаючи на те, що основним його завданням як і раніше була відпрацювання техніки (роботи І. Н. Вілінської), музичні митці стали дивитися на нього під іншим кутом. Кантилена (співучість) в голосі і краса тембру не могли залишити байдужими діячів мистецтва.
XX століття – друге народження жанру, але вже іншого – концертного. На світ з’являються твори, вражають красою мелодій і насиченістю акомпанементу, наприклад:
- Равель, “Хабанера” – багата іспанської пристрастю і характерним їй темпераментом;
- Вілла-Лобос, “Бразильська бахианна”;
- Глієра, “Концерт для голосу з оркестром”;
- Рахманінов, “Вокаліз”;
- Островський, “Я дуже радий…”.
До середини 20 століття вокализы звучать не тільки на уроках і концертах, але і в кіно “Службовий роман”, “Осінній марафон”. Автором творів виступив Андрій Петров – радянський музичний діяч.
Надбання
Що таке вокаліз у вітчизняній культурі?
Незважаючи на різноманіття творів, найяскравішими прикладами вокалізу як художнього твору є роботи Глієра і Рахманінова.
Вокаліз для колоратурного сопрано був написаний в 1943 році. Він є справжнім шедевром як у творчості композитора, так і в концертом жанрі взагалі.
Даний твір – “візитна картка” композитора. Не написавши ні єдиного твори більше, Глієр б все одно залишився в історії музичної культури.
Вокаліз досить важкий в виконавської задачі: незважаючи на складну техніку, вона повинна залишатися на другому плані, залишаючи головне місце співучої мелодії і широту душі.
Колоратурне сопрано – найвищий вид жіночого голосу. Виконання співачкою саме з такими даними вкрай важливо, бо вона здатна передати всю легкість і світлість звучання.
Крім тембру, вокаліз написана в високій теситурі (найбільш часте звучання нот в певному діапазоні), тому для вокалісток з більш низьким голосом процес виконання став би досить трудомістким.
Рахманінов працював над своїм твором 3 роки до остаточного його завершення. Незважаючи на те, що твір було видано ще в 1912 році, друге видання в чистому вигляді датується 1915 роком. Воно було присвячене А. В. Нежданової – народній артистці СРСР. Одним із змін був перехід тональності з мі бемоль мінору до дієз мінор.
Твір написано для сопрано або тенора (чоловічого високого голосу), проте найчастіше його виконували саме високі жіночі голоси.
Створено величезну кількість аранжувань для багатьох інструментальних ансамблів і сольного виконання.
Вокаліз є одним з найвідоміших не лише вокальних, але і всіх творів Рахманінова.
Проста, але настільки дивовижна мелодія нікого не залишить байдужим:
Заслуга вокалізу
Значення слова “вокаліз” знає кожен співак, адже роль цієї техніки величезна:
Підсумок
Визначення слова “вокаліз” в культурі має відмітне місце. Навіть далекі від музики слухачі здатні будуть дізнатися його з тисячі жанрів, лише варто голосу зазвучати без яких-небудь зайвих слів.
Підсумок хотілося б підвести пропозицією зі словом “вокаліз”, точніше, цитатою:
Це талановите, прекрасне, твір, написаний з великим художнім смаком, знанням справило сильне враження. Коли я висловила йому своє співчуття про те, що в вокализе немає слів, він на це сказав: “Навіщо слова, коли ви своїм голосом і виконанням зможете висловити все краще і значно більше, ніж хто-небудь словами…”
Слова належать Антоніні Василівні Нежданової.
