Що первинно – матерія чи свідомість? Основне питання філософії

З того самого моменту, коли людина розумна став задаватися питаннями щодо свого буття і призначення, про навколишньої дійсності і світі, в якому він живе, намагатися вивчити і зрозуміти їх, почалося зародження науки філософії. Основне питання, що хвилювало людей протягом всього розвитку людства, від прадавніх цивілізацій, про які згадується лише в легендах або старовинних манускриптах, до сьогоднішнього дня – це що з’явилося першим, свідомість або матерія.

Спори, що виникали між філософами з приводу цього питання, породили такі поняття, як матеріалізм та ідеалізм. Багато століть прихильники обох теорій влаштовували словесні «баталії», намагаючись довести свою правоту, поки не була озвучена третя можлива концепція: існує два види реальності, матеріальна і духовна, і вони взаємопов’язані.

Поняття матерії

У перекладі з латинської мови materialis означає «речовинний», і саме це поняття стали застосовувати по відношенню до об’єктивної реальності у філософському світогляді. Матерія в розумінні філософів – це навколишній світ, який існує сам по собі, незалежно від свідомості суб’єктів, які його населяли. Так вважали вчені уми давнини, нічого в цьому визначенні не змінилася і сьогодні. Світ справді існує поза людини і його спроб пізнати реальність. Ще одне поняття об’єктивної реальності – це «буття», яким філософи Стародавньої Греції називали якусь субстанцію, яка утворює все суще, тобто матерію.

Якщо уважно вивчити трактати стародавніх вчених, то можна помітити в них загальну тенденцію: не важливо, це праці східної філософії або античної, всі вони схожі в тому, що матерія існує незалежно від свідомості людини. Це розуміння привело до виникнення такого терміна, як «матеріалізм».

Незважаючи на те що вчені, які жили в ті часи (VII–VI століття до н. е..), не володіли сучасними технологіями, щоб заглянути всередину матерії або за її межі, вони розуміли, що існувало якесь первовещество, яке і лягло в основу всього сущого. Саме тоді вперше і зародився основне питання філософії про первинність матерії чи свідомості.

Первовещество в розумінні античних філософів

Одні вчені (Фалес) вважали, що цією речовиною була вода (її вже тоді називали «колискою життя»), інші (Анаксимандр) придумали назву «апейрон», означало якусь субстанцію поза часом та простору, яка знаходиться в постійному русі та розвитку, і саме вона стала причиною виникнення світу. Були і такі філософи (Анаксимен і Геракліт), які щиро вважали, що все суще виникло з повітря чи вогню. Природно, все це штовхало прихильників тієї чи іншої концепції на ведення філософських суперечок, хоча в ті часи ще не було запеклих словесних «баталій» на тему, що первинно, матерія або свідомість. Богів вважали частиною Всесвіту, а душею могли мати будь-які матеріальні об’єкти. У багатьох язичницьких релігіях існували такі поняття, як дух вогню, води, землі, птахів або тварин. Деякі з цих вірувань продовжують існувати і в наші дні.

Дивіться також:  Сідло баранчика: рецепти приготування

Поняття і види свідомості

Так як філософів давнини більше цікавив навколишній матеріальний світ та його явища, більшість з яких вони не могли пояснити (як і те, звідки все з’явилось), то питання свідомості вони спочатку приділяли менше часу. По-справжньому до вивчення співвідношення матерії і свідомості вони приступили тоді, коли виник перший філософське питання: чи можна вивчити і пізнати об’єктивну реальність.

Якщо з матерією все зрозуміло, так як її можна побачити, помацати, а в деяких випадках розібрати і зібрати, то з поняттям «свідомість» все складніше. Його стали використовувати у різних концепціях, наприклад:

  • У широкому філософському розумінні – це деяка сутність, вища субстанція, яка здатна творити світи і матерію. Це поняття лягло в основу ідеалістичної філософії. Першим ввів цей термін і розробив концепцію ідеалізму Платон, а подальший розвиток вона отримала у Гегеля, який вважав, що першопричиною (основою) всього сущого є світовий розум. Він називав його абсолютної первинною субстанцією (ідеєю), яка пронизує всі форми буття.
  • З точки зору матеріалізму, свідомість – це вторинна форма буття (високоорганізована матерія, наприклад людський мозок), яка не здатна творити, але може пізнавати і аналізувати об’єктивну реальність, пропускаючи її через індивідуальне сприйняття кожного окремого індивідуума. Саме з моменту переоцінки категорії свідомості і переведення його з ідеалістичного поняття в матеріалістичне, на час звело нанівець філософські суперечки про те, що первинно, матерія або свідомість. В цій концепції розглядаються такі суб’єкти, як «Я» (людина, індивідуальність) і «не-Я» (весь світ) і ставлення першого до другого.

  • Ще одне поняття свідомості дають психологи. Це психо-фізіологічний субстрат (тобто, суть людської психіки), який є двовимірним і може одночасно:

    • пізнавати, аналізувати і запам’ятовувати інформацію про об’єктивному світі (вся реальність);
    • в якості самосвідомості бути спрямованим на носія.

Таким чином, свідомість формує для людини картину світу, невід’ємною частиною якого він є.

Розглянемо тепер, як по мірі розвитку філософської науки змінювалися уявлення про те, що первинно, матерія або свідомість.

Софісти Стародавньої Греції

Завдяки античних софістів філософія як наука стала на абсолютно новий рівень розвитку. В залежності від того, якої думки дотримувалися вчені уми про створення світу, вони організовували свої філософські школи, в яких об’єднаними зусиллями намагалися довести свою версію, або спростувати чужу. Першою з них була Милетська школа, засновником якої вважається Фалес.

Відштовхуючись від води як першооснови всього буття, він, шляхом узагальнення своїх спостережень, у всьому різноманітті матерії виявив певну граничну абстракцію, яка вчинила логічний стрибок від неймовірного безлічі речей і понять до единичности. Так як в його розумінні «вода» мала будову (складалася з ядра стойхейрона і праматерії архе), то вона відносилась до категорії матерії, яка містила в собі потенціал і знаходилася в постійному розвитку. Таким чином, він один з перших вказав на первинність матерії над свідомістю. Це визнавали і представники інших філософських шкіл VI–V століть до н. е.

Дивіться також:  Спін-офф - що це таке в кіно?

ВОДА (першооснова).

АРХЕ / стойхейон (праматерия/логічний елемент).

Школа в іонійських грецьких колоніях (Ефес, Клазоменах)

Іонічна школа на чолі з Гераклитом наполягала на тому, що першопричиною є вогонь, який має таку ж будову, як і «вода» Фалеса. На відміну від Анаксимандра, який дотримувався думки, що первоначалом сущого є нескінченність (апейрон), яка завжди залишається цілісною і постійною при різноманітті та мінливості його частин, Геракліт вважав, що матеріальний світ не був створений ні богами, ні людьми, і завжди існував у вигляді вогню.

ВОГОНЬ (першооснова).

АРХЕ /стойхейон (праматерия/логічний елемент).

Це цікаво знати: поняття «безмежне початок», як основного елемента буття ввів в ужиток саме Анаксимандр, і його теорія створення світу за того часу була передовою.

Платон і його бачення світу

Академія Платона, мабуть, перше у своєму роді даний навчальний заклад, так як мала навчальну програму для юнаків. Сам Платон багато уваги приділяв вивченню свідомості і вважав, що розум – це найвищий дар людини. Він вважав, що ідеї – це об’єкти матеріального світу, але тісно пов’язані з ним.

Це далеко не всі представники античної софістики і їх школи, але саме вони прийшли до висновку, що ліг в основу подальшого розвитку філософії як науки: свідомість – протилежність матерії, але вони нерозривні, як сторони однієї медалі.

Християнська філософія про буття і свідомості

У часи середньовіччя вся філософська думка зводилася до поняття триєдності:

БОГ-батько /БОГ-син /БОГ-дух святий.

Тобто вчені того часу не далеко пішли у своїх пізнаннях світу від античних мудреців, тільки поміняли термінологію. Основа творіння всього сущого залишилася колишньою: є щось незмінне (в християнській філософії – це Бог), яка створює матерію (Бог-син) через ідею (Бог-дух святою).

Якщо філософи стародавності сперечалися про те, що первинно, матерія або свідомість, то 700 років тому учених хвилювало питання про реальність всього сущого, якому у свій час Аристотель дав назву «дійсне буття». Саме він першим вказав на єдність матерії і форми у реальності, тим самим об’єднавши матерію і свідомість.

Дійсне буття: матерія/форма

Довгий час філософи Середньовіччя спиралися на аристотелівську концепцію світу, що відповідало християнського догмату про триєдність всього сущого.

Ідеалісти і їх концепція світу

Протягом майже 30 століть вчені сперечалися про те, що первинно, матерія або свідомість. Філософія як наука була в авангарді всіх наукових диспутів. Її представники розділилися на 2 табори: ідеалістів і матеріалістів.

Представники першого вважали, що на чолі усього сущого знаходиться духовне начало, яке мало різні назви (Бог, Вищий розум, душа, ідея), але було, по суті, єдиним поняттям. На їхню думку, матерія є вторинною, так сказати «продуктом» духовного світу.

Дивіться також:  Кадіс, Іспанія: пам'ятки, відпочинок, відгуки туристів

Родоначальником ідеалізму вважається Платон, хоча сам поділ і поняття матеріалізму та ідеалізму ввів у XVIII столітті Р. Лейбніц.

У цій філософії дві переважаючі форми:

  • Об’єктивний ідеалізм, який відокремлює духовний початок від матеріального світу (реальності) і людини, називаючи його Абсолютом або Світовим розумом.
  • Суб’єктивний ідеалізм заснований на внутрішньому людському досвіді пізнання навколишньої дійсності шляхом усвідомленого її вивчення.
  • Представниками ідеалізму були Д. Юм, Джордж Берклі та інші вчені. Однієї з різновидів цього філософської течії була ідея дуалізму (лат. – “два”), яку ввів Р. Декарт, який стверджував, що матерія і свідомість – це дві окремі першооснови.

    Матеріалісти

    Представники цього філософського напрямку на чолі всього сущого ставили матерію, під якою мали на увазі вічне, неуничтожимую, що перебуває в постійному русі та розвитку субстанцію, з якої з’явилася природа, Всесвіт і все, що наповнює навколишній простір. Для них матерія первинна, існує за своїми законами, завжди була і завжди буде і становить єдину реальність, в той час як свідомість (ідея) є лише її відображенням.

    Серед переваг цієї теорії знаходиться наука, але навіть вона не може пояснити наявність свідомості і сутності ідей, які в ньому зароджуються (це мінус).

    Матеріалізм ділиться на:

    • Стихійний вигляд, що зародилася ще в античні часи.
    • Метафізичний відноситься до Нового часу і представлений такими науковими діячами, як Галілей, Бекон, Локк та інші.
    • Діалектичний вид об’єднує матеріальність і діалектику, в якій свідомість – це здатність матерії відображати саму себе. Основоположники цього виду матеріалізму – Маркс і Енгельс.

    Це далеко не всі різновиди матеріалізму та ідеалізму, оскільки філософія – це не статична наука і знаходиться в постійному розвитку, як і реальність, яку вона намагається пояснити.

    Філософські парадокси

    Спроби визначити, що таке матерія і свідомість, час від часу створювали курйозні ситуації і приводили до утворення парадоксів. Якщо з першим поняттям все більш менш зрозуміло, то при вивченні сутності свідомості вчені часом самі заганяли себе в глухий кут, наприклад:

    • Матерія відчутна і ізучаема. Але хіба свідомість не проявляється через відчуття, які людина може пізнати і проаналізувати?
    • Матерія оточує людину. А хто сказав, що свідомість його не оточує? Ще 500 років тому люди не чули про електромагнітне поле, а сьогодні навіть школярі знають, що воно оточує всю планету.

    По суті, якщо немає свідомості, то й об’єктивного світу (реальності) не існує, так що суперечки про первинність і вторинність цих категорій втрачають всякий сенс.

    Висновок

    В наш час, після того як було оголошено і доведено, що думка (продукт свідомості) матеріальна, спори про первинність матерії або духовного початку вщухли. Свідомість досі не вивчено, тоді як в матерію люди проникли до її атомів. Так що все найцікавіше в науці і філософії ще попереду.