Історія Стародавнього світу – історія язичницької культури, в рамках якої в суспільстві виділилася така частина населення, як жерці. Обрані в якості посередника між людьми і богами, жреці з часом перетворювалися у привілейований стан. А роль жерців почала зводитися до обману і стяжательству, до маніпулювання свідомістю людей. Якщо вас попросять: “Поясни значення слова жрець”, – що ви відповісте?
Хто такі жерці?
Якщо звернутися до тлумачного словника, то жерці – це служителі культу, які займалися відправленням релігійних обрядів, наприклад жертвопринесеннями, молитвами, замовляннями. Історія жрецтва налічує багато тисячоліть. Це явище зародилося ще в епоху первісного суспільства в період неоліту. Значення слова “жрець” пов’язане з його спільнокореневим словом “жертва”, і це не випадково. Адже ні один давній язичницький обряд не відбувався без принесення жертви: від квітів до людини. І власне сенс слова “жрець” означає не що інше, як “приносить жертву”.
Жерці в первісному суспільстві
Родові відносини у первісному суспільстві регулювалися загальними зборами всієї чоловічої частини громади, племені. На зборах обиралися вожді, старійшини і жерці. Спочатку жерці не мали жодних додаткових переваг. Вони, як і інші одноплемінники, працювали для колективу. Влада жерців визначалася повагою до нього одноплемінників, довірою, його заслугами і авторитетом. Первісні жерці – це “акумулятори” досвіду, навичок і умінь племені, а також особливостей світогляду та віри одноплемінників. Вони передавали накопичену інформацію від покоління до покоління.
Жрецтво Стародавнього Єгипту
Жерці в Стародавньому Єгипті грали важливу роль у духовно-моральному житті суспільства. Жрецтво як важлива складова життя єгиптян була узаконена державою. Жерці були офіційними представниками фараонів – дітей бога Сонця Амон-Ра і виконували культові обряди в святилищах, куди не було доступу нікому, крім них і фараона. У всіх храмах одночасно фараон здійснювати таїнства не міг, бо його замінювали поставлені їм для цього жерці.
Існували в Давньому Єгипті і жриці, яких шанували як служниць бога. Вони зазвичай служили в храмах богинь, які шанувалися як праматері усього сущого – Хатхор і Нейт. Найчастіше жінки були жрицями в храмах богинь, але траплялися і винятки з правил: жриць можна було виявити і в храмі Міна, Птаха, Амона, Гора. Найчастіше жрицями ставали дочки жерців або бажають стати ними єгиптянки.
Жриці вели самітницьке непорочну життя. При цьому виглядали дуже переконливо: вони носили дорогі одягу і коштовності, перуки і головні убори, що відрізняло їх від звичайних єгиптянок, нехай навіть і знатних. Вони володіли співочими, танцювальними здібностями, вміли грати на музичних інструментах. Дуже часто зображення жриць з систрами в руках зустрічаються на давньоєгипетських фресках.
Античні жерці та їх роль у житті суспільства
Жерці у Стародавній Греції грали не менш важливу роль, ніж в культурі Стародавнього Єгипту. Спочатку обряди міг відправляти будь-грек, так як всі його оточує обожествлялось. Греки спілкувалися безпосередньо з живими духами природи.
Історія такого явища, як жрецтво, пов’язана зі зміною у віруваннях давніх греків – з того часу, коли вони стали сприймати своїх богів як антропоморфних істот, створювати для них спеціальні храми і прикрашати їх скульптурними зображеннями, що виконують роль ідолів. У цих храмах були потрібні служителі, якими і стали жерці. Спочатку храми вважалися лише “будинком” для бога, а не місцем для молитви звичайних людей. Місце для жертвоприношень і молитов населення розташовувалося на площах, де були встановлені жертовники. У храмах богів посередниками між людьми і богом були жерці-чоловіки, а в храмах богинь – жінки.
Функція жерців у храмі Аполлона в Дельфах зводилася не тільки до принесення жертв і відправлення релігійних обрядів, але і до трактування пророцтв, які Піфії віщали зі свого золотого трону-триноги, встановленого над міжгір’ям. По суті, і самі Піфії були жрицями бога сонячного світла. Перебували вони під тривалим наркотичним впливом від випарів міжгір’я (за стародавнім міфом вихідних від розкладається змія Піфона, вбитого Аполлоном і замурованного в скелі), випарів священного джерела і води, якої вони втамовували спрагу і здійснювали обмивання, і лавра, на підстилці з якого спали і листя якого жували замість їжі протягом трьох днів до обряду. Сидячи під золотим конічним ковпаком, під яким концентрувалися пари і який посилював і спотворював звучання голосу жриць, вони говорили малосвязные тексти, які інтерпретували – “переводили” поруч стояли жерці бога Сонця. Поступово “проріканнями” Піфій стали користуватися можновладці і відомі воєначальники з політичними цілями.
Жерці цього храму, у віданні якого було і величезну кількість золота, принесеного в дар Аполлона відвідувачами і зберігається в спеціальних будинках-дарохранилищах по дорозі до храму, були ще й божими скарбниками. Вони поступово придбали особливий вагу, як і жерці храму Асклепія.
Брахманізм як прояв жрецтва в Стародавній Індії
У культурі Стародавньої Індії особливе місце займала варна брахманів – жерців бога Брахми, народжених з його вуст. Тому вважалося, що вони володіли особливим даром здійснення молитов – посередницького звернення до бога від людей. Щоб стати брахманом, недостатньо народитися всередині варни. Було необхідно довго вчитися. Життя брахмана проходила три основних етапи: навчання, служіння, відлюдництво.
На першому етапі хлопчики з 7 років відправляються в будинок брахмана, де не тільки навчаються, але й живуть, а за навчання і проживання виконують необхідну домашню роботу в будинку вчителя. Крім того, учень брахмана освоював і “кодекс” спілкування з брахманом-учителем. Коли учневі виповнювалося 18 років і навчання закінчувалося, його батьки дарували Вчителю корову в знак подяки.
Серед брахманів бувають і жінки. На відміну від чоловіків-брахманів, яким заборонено виконувати звичайну роботу, жінки-брахманки можуть робити нескладну домашню роботу і працювати в полі. Саме брахмани були збирачами найдавніших знань індійських племен. Саме з цих знань і була утворена священна книга індійців – “Веди”, а точніше її найдавніша частина “Рігведа”.
Не важливо, до якої саме культури належали ті чи інші жерці. Всі вони здійснювали посередництво між людьми і богами і мали доступ до людей, які володіють владою і до багатств. Маючи таку владу, вони вміло маніпулювали людьми як в особистих цілях, так і в політичних цілях.
