Один з найбільш значущих персонажів історії Російської держави, Володимир Мономах, належить до тих особистостей, життя і діяльність яких залишилося досить важливих свідчень. Тому коротко про Володимира Мономаха розповісти дуже складно. Але спробуємо це зробити.
Особистість Володимира Мономаха
Коротко з біографією. Володимир Всеволодович – син князя Київського Всеволода Ярославича. При хрещенні отримав ім’я Василь. Прізвисько Мономах закріпилося за ним через споріднення з імператором Костянтином Мономахом (він був його рідним онуком). Матір’ю Володимира була Анна, візантійська принцеса.
Володимир Всеволодович був освіченою і розумною людиною, талановитим письменником. Далекоглядним політиком, мудрим правителем і законодавцем, відважним і досвідченим воїном. Людиною чесним і справедливим. Він був затятим противником міжусобних воєн і утиски бідняків. Ратував за об’єднання Давньої Русі.
Як Володимир Мономах прийшов до влади
Початок XI ст. охарактеризувався зміною зовнішнього ворога: замість оттесненных від кордонів держави печенігів великі неприємності руських земель стали завдавати половці. Будучи, як і печеніги, кочівниками, вони чудово пересувалися верхи, володіли луком та стрілами, списами і арканами. Їх натиск був стрімкий, потужний і супроводжувався жахливим криком. Швидко зникаючи після наскоку, вони вели з собою величезну кількість полонених і залишали руїни на місці поселень і випалені ріллі.
Першого набігу на Русь половецьких загонів чинила опір об’єднана дружина Ярославичів. Однак битва на річці Альті російськими воїнами була програна. А київський князь Ізяслав Ярославич відмовився продовжити війну, навівши в якості аргументів особисті причини. Таке рішення князя викликало невдоволення і заколот киян. Ізяслав був змушений бігти в Польщу, де зібрав сильне військо і повернувся в Київ у його супроводі. Але незабаром знову був вигнаний. Вже остаточно.
Після смерті останнього сина Ярослава Мудрого київський престол отримав син Ізяслава Святополк, якого він покладався по праву старшинства. Коли ж він помер, то кияни закликали шанованого ними Володимира Всеволодовича, до того часу йому вже було 60 років.
