Більшості з нас, про те не підозрюючи, доводилося стикатися в житті з питаннями інтелектуальної власності. Найпоширеніший приклад – установка на комп’ютер який-небудь програми або гри, в процесі якої на екрані з’являється додаткове віконце, знайомить з умовами ліцензійної угоди. Так от, ставлячи галочку в порожній клітинці, ми зобов’язуємося не поширювати копії цього додатка і користуватись їм за правилами розробника. У всіх випадках, коли мова йде про ліцензії, патенти, товарний знак та інші результати інтелектуальної власності, складаються суспільні відносини, що регулюються окремою правовою галуззю.
Основні поняття
Все, що виробляється людиною, так чи інакше пов’язане з його інтелектуальною діяльністю. При цьому не всі плоди його розумової праці можна віднести до категорії, на яку поширюється державно-правова захист.
Мозкова активність кожного з нас постійна. Результати роботи мозку можуть приймати як ідеальну, так і яку-небудь об’єктивну матеріальну форму, що в останньому випадку дає всі підстави для надання їм юридичної охорони. Так, плоди розумової діяльності, прирівняні до засобів індивідуалізації юридичних осіб, робіт, послуг, називають інтелектуальною власністю.
Поняття визначається закріпленим на законодавчому рівні тимчасовим виключним або особистим немайновим авторським правом. У разі віднесення конкретного продукту розумової діяльності до даної категорії встановлюється авторська монополія на способи його застосування. Вітчизняне законодавство не виключає можливості використання інтелектуальної власності третіми особами з дозволу автора.
