Банківська система: роль в економіці країни, функції і типи

Незважаючи на те що банки існують вже значний час, питання про їх сутності досі залишається дискусійним. Але все ж щодо низки питань вдалося знайти консенсус. Отже, що ж собою представляє банк і банківська система?

Загальна інформація

Спочатку слід звернутися до нормативно-правовій основі. У законодавстві визначено, що банком є кредитна організація, що володіє виключним правом здійснення ряду операцій: залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади, їх розміщення від свого імені на умовах зворотності, терміновості і платності, а також ведення рахунків. Сучасна економічна теорія розглядає цю групу комерційних структур як фінансових посередників. При цьому виділяються такі аспекти діяльності:

Акумуляція грошових коштів.

Зберігання грошей.

Надання кредитів.

Емісія грошей.

Випуск та облік цінних паперів.

Здійснення грошових розрахунків.

Операції з іноземною валютою і дорогоцінними металами.

Звичайно, вони виконують і інші функції, але перераховані – це найважливіші і часто зустрічаються. Банківська фінансова система в особі кредитних установ володіє такими суттєвими ознаками:

Може здійснювати обмін борговими зобов’язаннями, а також використовувати отримані завдяки цьому кошти для розміщення у цінні папери, випущені іншими емітентами.

Як фінансові посередники володіють високим рівнем фінансового важеля, тобто часткою позикових коштів в структурі своїх пасивів.

Власні зобов’язання банків формуються на основі фіксованих сум і високоліквідних вкладах.

Фінансово-кредитні установи можуть відкривати та обслуговувати розрахункові, валютні, поточні та інші рахунки, емітувати безготівкові платіжні засоби.

Таким чином, підводячи підсумок, можна виділити такі функції сучасної банківської системи:

Акумуляція грошових коштів.

Трансформація доступних ресурсів.

Регулювання грошового обігу.

Практична робота

Банки виступають у ролі фінансових посередників. Вони приймають грошові внески від різних суб’єктів економічних відносин, який позичив їх іншим на різні терміни. Перші можуть отримати свої заощадження на вимогу, тоді як другим вони потрібні зазвичай на тривалий період часу, через що повернення всіх коштів в один момент є справою проблематичною. До того ж часто потрібна певна відстрочка по виплаті. Ведення прямих переговорів між цими двома групами – є справою проблематичною. Найголовніша функція банку – це перетворення короткострокових вкладів в довгострокові позички. Він – посередник, який приймає вклади, платить за них відсотки і видає позички (при цьому позичальники отримують більш високі відсотки). Завдяки цьому тим, хто хоче зберегти гроші, і не потрібно досліджувати позичальників на предмет надійності.

Метою всієї діяльності банків є одержання прибутку. У цьому випадку вони досить сильні із звичайною комерційною організацією. Чим більше грошей буде видано як позика, тим вище рівень прибутковості. Але в силу специфіки здійснюваної діяльності тут є певні обмеження. Так, не можна позичати всі наявні засоби. Необхідно утримувати достатньо грошей у ліквідній формі, щоб виконувати висунуті вимоги вкладників за виплатами. І тут знаходиться головна проблема, яку має вирішувати кредитно-банківська система! Звучить вона таким чином: чим вище ліквідність, тим менша норма доходу. Так, наприклад, можна зберігати особисті гроші банку. Ця форма грошей найбільш ліквідна. Але вона не приносить прибутку. Отже, головне завдання комерційних установ банківської системи – це знаходження балансу між максимальним кредитуванням і мінімізацією ліквідності, при якому можна впевнено працювати не підриваючи безпека функціонування. Певною мірою це завдання полегшують офіційні органи контролю.

Про видовому розмаїтті

Банківська система являє собою єдність постійно взаємодіють і розвиваються фінансово-кредитних інститутів, що виконують певні операції. Залежно від критеріїв оцінки їх можна класифікувати таким чином:

За формою власності. Виділяють акціонерні, кооперативні, державні та змішані банки. При цьому постає питання про контроль. Наприклад, банківська система Росії регулюється державою. Подібне спостерігається і у Франції. Може бути і таке, що чиновникам віддано під введення приблизно 50% Центробанку, що можна споглядати в Японії і Швейцарії. А буває і таке, що держава взагалі всі передає раді банкірів, як в США.

За організаційно-правовою формою вони можуть бути відкритими та закритими акціонерними товариствами, а також володіти обмеженою відповідальністю.

За функціональним призначенням розрізняють депозитні, емісійні, комерційні банки. Перші спеціалізуються на прийманні вкладів. Другі займаються випуском грошей в обіг. А комерційні банки займаються всіма видами операцій, які дозволяє законодавство.

По сфері обслуговування є міжнародні, (меж)регіональні, національні.

У залежності від характеру виконуваних операцій, фінансово-кредитні установи поділяються на спеціалізовані та універсальні. Перший варіант більш характерний для європейського континенту. Другий часто зустрічається на території США. Там вважають, що спеціалізація дозволяє підвищити рівень обслуговування клієнтів і веде до зниження собівартості операцій.

За масштабами діяльності розрізняють міжбанківські об’єднання, консорціуми, великі, середні і малі фінансово-кредитні установи.

Але і це далеко не все. Особливо необхідно відзначити роль банківської системи у фінансуванні державних програм і виконання вказівок органів виконавчої влади. Також не слід забувати про служби та підприємства, що забезпечують інформаційне, кадрове, наукове, методичне та комунікаційне обслуговування.

Основні функції

Банки не просто займаються формуванням власних ресурсів. Вони забезпечують внутрішнє накопичення коштів, що йдуть на розвиток економіки країни. Збереження вільних коштів населенням стимулюється за допомогою гнучкої депозитної політики. Вона передбачає:

Встановлення привабливих процентних ставок за вкладами.

Надання високих гарантій збереження грошових коштів.

Різноманітність депозитних послуг.

Високий рівень надійності банку, а також доступність інформації про його діяльність.

Все це дозволяє забезпечувати виконання наступних функцій:

Залучення грошових коштів та їх перетворення у позичковий капітал.

Стимулювання здійснення накопичень в народному господарстві.

Посередництво у платежах і кредитах.

Надання інформаційних, консультативних і інших послуг.

Посередництво в операціях з цінними паперами.

Створення кредитних засобів обігу.

Всі проведені банківськими установами операції можна поділити на пасивні і активні. У першому випадку це освіта депозитів, а в другому – видача позичок або інвестування. Всі кошти, що мобілізуються банком на ринку, становлять його фінансові ресурси. Та ж їхня частина, що може бути витрачена для здійснення активних операцій, це вільний резерв. Конкретним результатом діяльності є банківський продукт. Дуже важливою функцією кредитно-фінансових організацій є їх посередництво. Адже вона дозволяє забезпечити ефективний перерозподіл ресурсів народного господарства, ґрунтуючись на принципах строковості, поворотності і платності. Не дивно, що посередництво в платежах було початковою функцією банків. Нині усі господарюючі суб’єкти незалежно від форми власності мають розрахункові рахунки, без яких уявити роботу сучасного підприємства досить складно.

Про типажі банків

У розвинених країнах зазвичай існують:

Комерційні банки. Більш деталізовано виділяють спеціалізовані, депозитні, облікові, ощадні, комунальні, кооперативні та іпотечні фінансово-кредитні структури. Тобто, в цю групу об’єднується цілий ряд інститутів, що володіють різною структурою і різним правом власності. Слід зазначити, що в світі немає єдиного тлумачення поняття «комерційні банки». Головна їх відмінність від емісійних структур полягає у відсутності права випуску банкнот. Більшу частину ринку займають саме вони.

Емісійні банки. Як правило, є центральними фінансово-кредитними структурами країни. Володіють правом випуску банкнот, а також виконують (найчастіше) регулятивні функції.

Комерційні структури можуть бути універсальними або спеціалізованими. Переважання одного з них слід розглядати як тенденцію. Слід зазначити, що розмежування сфер діяльності поступово стає розмитим, розпливчастим і спірним. Багато юридично спеціальні банки вже давно перетворилися в універсальні. У будь-яких перешкодах, які створюються урядом для протистояння цьому процесу, що знаходять лазівки. Так, у США для цього створюються банківські холдинги. У Гонконгу для цього використовують зв’язку із трьох типів банків. Слід зазначити, що подібна поведінка не викликає подиву, адже банківська система – це невід’ємна складова будь-якої економіки країни. А кредитно-фінансові установи при цьому бажають заробити. Ось вони і шукають піди максимізувати свою діяльність, навіть якщо інколи їх підходи викликають питання. Це планетарне явище, що не має ні національних, ні географічних кордонів. Правда, періодично це призводить до криз банківської системи. Найсвіжіший приклад – та ситуація, що виникла в кінці 2007 року і турбувала весь 2008, так і зараз дає про себе знати.

Про рівні банківської системи

Зазвичай їх всього два. В якості прикладу буде розглянута банківська система Росії:

Перший рівень. Тут розташована емісійна регулююча структура. У РФ є Центральний банк. На нього покладено функцію емісії грошей та їх передача на другий рівень, регуляція загальної ситуації, висування вимог для всіх комерційний фінансово-кредитних структур, формування золотовалютних резервів країни і ряд інших важливих завдань. Слід зазначити, що хоча Центральний банк має значні інструменти для впливу на ситуацію в державі, то, яке буде положення, залежить не тільки від нього. Окремий випадок – він не може напряму працювати з фізичними та юридичними особами.

Другий рівень. Тут розташовані комерційні структури, які безпосередньо працюють з населенням країни. Саме банки, розташовані на цьому рівні, і забезпечують виконання основних функцій всієї системи. Хоча багато вважають, що основним джерелом коштів, виданих ними, є депозити і власні гроші, така картина неповна. Необхідно пам’ятати ще і про рефінансування. Наприклад, припустимо, що Центральний банк хоче стимулювати кредитування. В такому разі він пропонує комерційним структурам кошти за пільговою процентною ставкою. Отримавши дешеві гроші, банки можуть запропонувати клієнтам більш низькі ставки за кредитами. Хоча це далеко не повне використання рефінансування. Так, воно може використовуватися ще і в тих випадках, коли спостерігаються певні проблеми з ліквідністю, або потрібно залучити значну кількість коштів під певний проект.

Слід зазначити, що банки та банківські системи можуть працювати на більшій кількості рівнів, ніж два. Але подібна організаційна схема є основною для переважної кількості держав. Хоча є і були держави, у яких був тільки один рівень. В якості прикладу можна привести банківську систему Радянського Союзу.

Виконувані завдання при роботі з позиками

З моменту виникнення кредитно-фінансових установ розвиток банківської системи не стояло на місці. Так, мобілізація коштів шляхом залучення депозитів – це тільки перший етап діяльності. Потім йдуть питання вдалого використання наявних коштів і повернення депозитів. Так, якщо організації банківської системи безтурботно видають кредити, то це обернеться проблемами в найближчій (якщо йдеться про маленьких структурах) або середньостроковій перспективі. Адже якщо не будуть повертатися позички, то фінансова установа не зможе виконати свої обов’язки перед вкладниками. Все це посилиться збільшенням запитів на отримання депозитів і відтоком коштів, поступово йдучи до розорення. Така економіка банківської системи.

І цей ключовий ризик змушує фінансово-кредитні установи діяти обачно, свідомо і неупереджено. Те, наскільки надійні рішення про кредитування, визначає стабільність розвитку суспільства і економіки. Якщо все працює правильно та без проблем, то ті, хто отримують позики, зможуть бути самими ефективними, прибутковими та конкурентоспроможними. Люди в таких випадках можуть виробляти збільшений потік послуг і товарів, що позитивно позначається на економіки, а також рівні життя окремих людей. Послуги банківської системи завжди повинні надаватися на підставі об’єктивної та неупередженої оцінки. Це запорука успішної та ефективної діяльністю. Оскільки абсолютно все уряд і регулюючі органи передбачити не можуть, безліч моментів передані приватній ініціативі банків. При цьому встановлюються певні обмеження. Так, наприклад, відсоток поганих кредитів, тобто, неповернених, не повинен перевищувати 5% в загальній структурі активів. Якщо ця вимога не виконується, то це призведе до підвищеної уваги з боку Центробанку і певних дій.

Організаційні моменти

Якщо говорити про фінансову систему, то банки є по відношенню до неї ключовими елементами. Таке положення зайняте ними завдяки виконанню функції посередництва і акумуляції тимчасово вільних грошових коштів. Російська банківська система, як, втім, у всіх країнах з перехідною економікою, є результатом відносно недавніх серйозних структурних змін. Це виражається в модифікації взаємин, виникнення не існували раніше кредитних інститутів тощо. При цьому необхідно враховувати історичні і національні особливості формування внутрішньої економічної системи, одночасно орієнтуючись на існуючий досвід, а також приклади міжнародного співробітництва. Хоча сліпо копіювати все теж не слід. Адже таким чином можна підірвати розвиток банківської системи. А в цей важкий час, коли економіка Російської Федерації перебуває у скрутному становищі, це призведе до значних наслідків і навіть може запустити масштабну негативну ланцюгову реакцію.

Банківська інфраструктура

Говорячи про банки і банківські системи, не можна задовольнитися простим згадуванням підприємств, агентств і служб, які забезпечують їх життєдіяльність. В інфраструктуру включають інформаційне, наукове, кадрове та методичне забезпечення, а також засоби зв’язку та інше. В умовах ринку банки та банківські системи мають потребу в одержанні оперативної інформації про стан економіки, її галузях, окремих підприємствах (їх групи). Все це необхідно для того, щоб оцінити кредитоспроможність клієнтів, а також економічний та ділової ринок. Всі ці дані потрібні не тільки для надання позик, але і для управління майном клієнтів, а також консультування підприємств і населення. Інформація та її аналіз – це обов’язковий атрибут технології надання банківських послуг. Найважливішим елементом при цьому є кадрове забезпечення. Адже без підготовленого персоналу, який може розбиратися у всіх необхідних питаннях, вести справи успішно досить складно. В цьому допомогу надає методичне та наукове забезпечення. Слід, на жаль, відзначити той факт, що є певні прогалини в напрацювання в цьому напрямі, а також їх адекватного оформлення.

Висновок

Давайте підведемо підсумок. Банківська система являє собою сукупність різних типів національних фінансово-кредитних установ, що діють в нормативно-правових рамках грошового механізму. Зазвичай одна буває дворівневою, хоча може бути й таке, що центрального регулятивного органу немає. Сучасна економіка – це дуже складна система, кожна частина якої тісно пов’язана з іншими її складовими. При цьому основний упор у функціонуванні системи робиться на комерційні банки. Вони, в свою чергу, поділяються на спеціалізовані та універсальні. Сучасні кредитно-фінансові банківські системи мають складну багатоланковий структурою. Вона спрямована на залучення коштів у вигляді депозитів, а також їх безпечне розміщення на ринку позичкового капіталу. Завдання держави – регулювати роботу всієї системи і мінімізувати ймовірність виникнення негативних наслідків у вигляді кризових ситуацій та банкрутства фінансово-кредитних організацій.