Альберт Асадуллин – відомий вітчизняний естрадний артист, співак. Співає голосом тенор-альтіно. Має звання заслуженого артиста УРСР і народного артиста республіки Татарстану. Його найвідоміші хіти – «Дорога без кінця» і «Хлопчик з дівчинкою дружив».
Біографія співака
Альберт Асадуллин з’явився на світ у 1948 році в Казані. Його батько був офіцером у відставці, які повернулися з Великої Вітчизняної війни.
Після школи Альберт Асадуллин вступив до художнього училища в Казані, а після отримав диплом архітектора академії мистецтв, це сталося в 1974 році. Саме під час навчання в академії у ньому прокинувся вокальний талант, і він почав регулярно виступати. Першим постійним колективом співака став ансамбль під назвою «Примари».
В 70-е Альберт Асадуллин виступав у групі «Невське час», перебравшись в Ленінград. З соратниками він кожні вихідні їздив з власною програмою на концерти в Пушкін: вони виступали в Будинку офіцерів.
Професійна кар’єра
Альберт Асадуллин, біографія якого наведена в цій статті, професійно вирішив зайнятися вокалом у 1975 році. Після перших же виступів на нього звернули увагу члени ВІА «Співаючі гітари», які запросили героя нашої статті виконати першу партію в радянській рок-опери «Орфей і Еврідіка». Після цього Асадуллин почав на постійній основі виступати з «Співаючими гітарами», гастролюючи по всій країні.
Перший успіх в рок-опері визначив його долю. Співака почали регулярно запрошувати в масштабні рок-постановки. Наприклад, у 1978 році він виконав роль Тіля Уленшпігеля в рок-опері «Фламандська легенда», а ще через рік відіграв у рок-опері «Гонки».
У 1979 році на Всесоюзному конкурсі артистів естради герой нашої статті отримав дві перші премії конкурсу «Золотий Орфей». Цей успіх дозволив йому почати сольну кар’єру.
Самостійні виступи
Пісні Альберта Асадуллина стають відомими на весь Радянський Союз. В його репертуарі пісні на музику Рєзнікова, Рибникова, Корнелюка, Петрова, Тухманова. У 1980 році на базі Ленконцерту він створює ансамбль «Пульс», в якому дебютує Олександр Розенбаум. Сам Асадуллин виконує кілька його пісень.
Герой нашої країни подорожує з гастролями по всій країні, маючи величезний успіх. З ансамблем «Пульс» співак працює до 1983 року.
«Дорога без кінця»
В 1982 році на радянські екрани виходить 4-серійна картина Леоніда Менакера «Нікколо Паганіні», після якої багатьом запам’ятався музичний лейтмотив, який супроводжував головного героя. Це була вільна, легка і трохи іронічна композиція, автором якої став композитор Сергій Баневич.
Через пару років поетеса Тетяна Калініна написала вірші на цю мелодію, так і склалася пісня про вічному союзі Музики і Любові, яку Асадуллин вперше виконав на щорічному фестивалі. Так з’явився на світ один з найбільш відомих хітів Альберта Асадуллина «Дорога без кінця». З цією композицією він став лауреатом Всесоюзного фестивалю «Пісня року» в 1984 році, а потім взяв участь у новорічному гала-концерті.
Пісня Альберта Асадуллина «Дорога без кінця» входить в сотню кращих вітчизняних пісенних шедеврів XX століття.
Нагороди та звання
Популярність Асадуллина зростає з кожним роком. Він активно співпрацює з Анатолієм Бадхеным і його оркестром. Разом вони виступають на Днях культури, урядових концертах у багатьох містах Радянського Союзу. З оркестром Георгія Гараняна Асадуллин часто концертує за кордоном. Особливим успіхом там користується пісня «Світ без чудес», яку виконувала не тільки Ірина Понаровська.
У 1984 році герой нашої статті стає солістом філармонії в Липецьку. Після цього починає гастролювати, беручи участь у різних фестивалях мистецтв, наприклад, «Кемеровський меридіан» або «Ранок Батьківщини».
У 1987 році виходить музичний диск під назвою «Все це з нами». Крім вже згаданих композицій туди входить ще один хіт Альберта Асадуллина «Хлопчик з дівчинкою дружив», автором якого стають Сергій Михалков і Ігор Корнелюк. Пісню, яка дала назву всьому збірника, пишуть Михайло Таніч і В’ячеслав Малежик.
У 1988 році Асадуллину присвоюють звання заслуженого артиста РРФСР.
Перебудова
Під час перебудови напрямок творчості героя нашої статті дещо змінилося. В його репертуарі з’являються татарські народні пісні. Правда, вже в 1989 році він повертається у звичне амплуа, виконавши головну партію в рок-сюїті під назвою «Магді». Це унікальна для того часу постановка, сюжет якої цілком заснований на Корані. Вважається, що «Магді» – перша татарська рок-фолк-опера. На початку 90-х її демонструють у найбільших залах, Москви, Ленінграда і Казані.
У 1993 році в концертному залі «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі Асадуллин влаштовує свій бенефіс, а ще через два роки випускає музичний диск під назвою «Дорога без кінця».
Кар’єра в 2000-х
У 2000-ті роки Асадуллин активно продовжує свою творчу кар’єру. Наприклад, в 2003 році він бере участь у запису анімаційного фільму «Карлик Ніс» за мотивами однойменної казки Вільгельма Гауфа.
У 2008 році виступає в програмі «Любові неголосні слова», присвяченій пам’яті популярною в Радянському Союзі польської співачки Ганни Герман. У тому ж році збирає програму для ювілейного бенефісу, в яку увійшли його партії з рок-опер, народні пісні Татарстану, твори класиків, хіти минулих років і романси. З цим бенефісом він виступає в Москві, Санкт-Петербурзі й Казані. За підтримки уряду Татарстану влаштовує тур по десяти найбільших міст республіки.
У 2010 році герой нашої статті виконує головну роль в мюзиклі «Безіменна зірка», а також презентує свою нову програму під назвою «Музика душі».
У 2012 році анонсує спільну програму з етно-гуртом «Мінус Трелі», яка стала називатися «З піснею по світу». Її головна особливість була в тому, що всі пісні виконувалися на різних мовах.
У 2017 році Асадуллин виконує головну роль у виставі «Кентервільський привид», який ставлять в пітерському Театрі юного глядача імені Брянцева. Режисером постановки виступив Віктор Крамер.
Зараз герой нашої статті є солістом концертно-державні установи «Петербург-концерт». Йому 69 років, але він продовжує активну творчу діяльність.
Багато його пам’ятають не тільки як співака, але і як учасника різноманітних телевізійних передач: «Суботній вечір», «Ранкова пошта», а також урядових концертів, які проходили в Державному центральному концертному залі «Росія» і святкових новорічних «Вогників». Він був справжньою зіркою на радянському телебаченні.
Часто саме Асадуллин представляв радянський пісенна творчість на «Днях культури СРСР», які в радянський час проходили у Фінляндії, Польщі, Німеччини і навіть Індії. Особливо популярними такі заходи були у 80-ті роки. Ім’я артиста, якому ми присвятили цю статтю, увійшло в світову енциклопедію джазу, фолку, поп – і рок-музики.
Герой нашої статті був двічі одружений. Від першого шлюбу у нього син Владислав, якому вже 48 років. Він дизайнер.
Друга дружина – театральний менеджер Олена Асадуллина. Вона на 30 років молодша за співака. У них дві дочки – Аліса і Аліна.
