Заборонена археологія: історія, особливості та цікаві факти

Заборонена археологія в звичному більшості людей розумінні – це сукупність знахідок, що йдуть врозріз з офіційною історією, тобто тих, які вчені не в змозі пояснити.

Однак у цього словосполучення є й інше значення, не має ніякого відношення до наукових загадок. Термін «заборонена археологія» розуміється у ряді країн, як проведення несанкціонованих, самовільних розкопок. По суті під цією назвою розуміється «чорна археологія» або діяльність «розкрадачів гробниць».

З цієї причини більш вірно називати сукупність незручних для офіційної історії знахідок «забороненої археологією».

У чому відмінність від діяльності розкрадачів гробниць?

Знайомий всім за сюжетами пригодницьких фільмів термін tomb raider, що в перекладі означає «розкрадач гробниць», має на увазі під собою індивідуальну археологічну діяльність, спрямовану на отримання особистої вигоди.

Заборонена археологія знахідки не продає і вигоди іншого плану з результатів розкопок не має. Фактично це – проведення розкопок без дозволу місцевих або центральних органів влади тієї країни, де ведуться наукові роботи. Тобто, забороненими розкопками цілком можуть займатися офіційно наукові інститути, що і було частим явищем в Єгипті і на Близькому Сході на початку минулого століття і в кінці позаминулого. Керівники більшості європейських археологічних експедицій просто не вважали за потрібне питати дозволу у місцевих чиновників.

До забороненої археології ж відносять знахідки, зроблені не розкрадачами гробниць, а справжніми науковцями. Чи було у них при цьому дозвіл на проведення розкопок від місцевих властей або ж ні, значення не має.

Як давно існує заборонена археологія?

Діяльність археологічних експедицій, не має погодження з місцевими органами управління, існує з самого раннього етапу існування даної науки. Обумовлено це тим, що археологічними дослідженнями, пошуками старожитностей займалися в далекому минулому як правило європейці. При чому робили це в країнах, які вони вважали відсталими або ж у державах, що знаходяться в залежності від метрополій.

Найяскравіший приклад такої діяльності – розкопки в Долині Царів у Єгипті. У нашій країні такого явища, як заборонена археологія не було. Вона не виникла виключно з-за того, що інтереси російських вчених лежали в межах власної країни. Сама ж археологія в Росії зародилася завдяки указом Петра Великого про державний збір старожитностей з курганів. Закон регламентував і розміри винагороди тим, хто здавав археологічні знахідки.

Завдяки такому підходу вдалося запобігти діяльність розкрадачів гробниць, хоча, зрозуміло, не в повному обсязі. Сибірські ханські поховання, кримські та алтайські скіфські кургани – все це надзвичайно привабливо для шукачів прадавніх цінностей, хоча, безумовно, і не порівняти з їх інтересом до пам’яток Єгипту або Близького Сходу.

У Росії днем народження археології в цілому, в усіх її можливих варіантах, прийнято вважати початок вісімнадцятого століття, а саме роки, в які була видана низка указів Петра Великого, присвячених збору історичних цінностей.

Як давно існує чорна археологія?

В цілому ж, чорна археологія випередила офіційну. Предмети з поховань витягувалися грабіжниками могил ще в часи фараонів. Недарма ж над входом в кожну з усипальниць владик Єгипту висічені попередження і тексти, які загрожують всілякими карами тим, хто наважиться потривожити спокій царів.

Дивіться також:  11 років весілля - яке весілля? Що дарують?

Вчені знаходили в розграбованому стані і поховання скіфів. Це дозволяє припустити, що розкрадання гробниць виникло одночасно або трохи пізніше, ніж сама традиція пристрою пишних багатих поховань.

Коли з’явилася офіційна археологія?

А ось справжня археологія з’явилася не так давно. Її становлення йшло поступово. Початком становлення цієї науки прийнято вважати кінець XV і початок XVI століть. В цей час старожитностями, а саме, предметами античного мистецтва зацікавилися у Ватикані. У 1506 році папа Юлій II відвів окремий двір для розміщення знайдених при будівельних роботах статуй. У 1515 був виданий указ, що зобов’язував здавати папського уряду кожну виявлену в землі давню річ. Трохи пізніше Павло III, зрозуміло, римський папа, заснував державний орган – комісаріат старожитностей. Їм же були санкціоновані і перші справжні наукові розкопки. Роботи велися в Каракаллах, у термах.

Як давно виявляють «заборонені» знахідки?

Незручність тієї чи іншої археологічної знахідки залежить від часу, в який вона була зроблена.

Наприклад, у середні століття було прийнято вважати кам’яні знаряддя праці, що знаходяться практично повсюдно, природними. Ніхто не припускав, що вони є результатом перших зусиль праць людини. В Європі їх називали «громовими» і використовували в якості талісманів-оберегів, відвідних блискавку під час грози.

Відкриття ж, зроблене Михайлом Меркати, мінерологом, доглядачем ботанічних садів Ватикану і лікарем, в XVI столітті, доводить що кам’яні знаряддя рукотворні, було з розділу «забороненої археології». Сам Меркати нічого не розкопував, а відкриття його зроблено при огляді кам’яних стріл, зданих в Ватикан селянином. Стріли, а точніше наконечники виглядали так, що припустити природне походження було неможливо.

Однак до середини позаминулого століття, всі подібні предмети, що відносяться до Кам’яного віку, були знахідками, не разглашаемыми, незручними для історії. Тобто, ними займалася «заборонена археологія. Сама сенсаційна знахідка вчених теж своя для кожного часу. Наприклад, відкриття Шліманом Трої – теж «заборонена» знахідка.

Яка знахідка знаковою?

До розкопок Шлімана Троя офіційно вважалася казковим містом, а війна під її стінами – міфом, ніколи не відбувалося в реальності.

Масштаб відкриття Шлімана був настільки великий, що замовчувати його або ж ігнорувати було просто неможливо. В результаті його знахідки довелося переписувати історичні підручники. Воно в буквальному сенсі перевернуло з ніг на голову всі існуючі на той момент часу уявлення про минуле людської цивілізації.

Такого резонансу і аналогічних наслідків не мало жодне інше археологічне відкриття, ні до Трої, ні після. Тому найбільш значуща і сенсаційна на даний момент знахідка, яку зробила «заборонена археологія, це відкриття місцезнаходження Трої і підтвердження її існування.

У чому особливості «заборонених» знахідок?

Головна особливість цього явища або ж одного з розділів, напрямів археології полягає зовсім не в знайдених предметах або інших сліди людської життєдіяльності. Всі без винятку заборонені артефакти археології виявляють не старанні випускники історичних факультетів, а мрійники, романтики, шукачі пригод і фанатики, які вірять в якусь легенду, міф або ж казку.

Дивіться також:  Hangouts - що це за програма і навіщо потрібна?

Зрозуміло, це зовсім не означає, що роблять незручні відкриття вчених відсутня освіту, або ж вони особисто, поодинці орудують лопатою без супроводу цієї експедиції.

Головна особливість «заборонених» історичних знахідок в людях, які їх роблять. Але крім людей, це зрозуміло і неможливість пояснити відкриття відповідно відомим на поточний період часу історичним знанням.

Хто зробив саму сенсаційну знахідку?

Самим яскравим прикладом типу особистості людини, немов спеціально створеного для такого заняття, як заборонена археологія, загадкові артефакти до якого так і притягувалися ніби самі по собі, був Генріх Шліман.

Що досить цікаво, в біографії цієї людини теж є незручні, «заборонені» для офіційних життєписів моменти, схожі з суттю його знахідок. Наприклад, він в 1847 році став громадянином Російської імперії, тобто, як тоді говорили – прийняв підданство. У Росії великий археолог прожив до 1864 року і з неї відправився в кругосвітню подорож, яке завершилося надходженням в Паризький університет.

У 1869 році Шліман стає громадянином США, тобто змінює підданство і робить це з доволі прозаїчних причин. Шліману був потрібний, висловлюючись сучасною мовою, вид на проживання в Греції. Це давало можливість розпочати розкопки на території цієї країни. Найпростішим способом був шлюб, але Шліман був одружений, а розлучення в Росії, чиїм громадянином він був, вимагав більш вагомих причин, ніж гонитва за мрією дитинства. У США ж проблем з цією процедурою не існувало.

Після розлучення Шліман одружився на Софії Энгастромену, відомої меценатке, патріотку і любительці старожитностей.

Коли була зроблена сама сенсаційна знахідка?

У 1873 році Шліман починає свої перші справжні розкопки, але не в Греції. Він слід за мрією і керується тільки текстами Гомера, слідуючи їм, немов по навігатору. І в цьому ж році його експедиція знаходить «Скарб Пріама». Тобто робить саму сенсаційну з усіх знахідок, які коли-небудь робила заборонена археологія – розкопує Трою.

Зрозуміло, на Три знахідки цієї людини не закінчилися, він зробив ще багато гучних і «заборонених» відкриттів, але такого резонансу вони не отримали.

Чи можна ще щось знайти?

Здавалося б, зовсім не у справ у сучасному світі заборонена археологія. Загадкові артефакти, знайдені, розкопані древні цивілізації, навіть міфічні драккарах вікінгів і ті що вже виявлені і підняті з дна моря.

Однак найголовніші відкриття все-таки ще не зроблені. Заборонена археологія таємниці зберігає глибоко і не відкриває їх першим зустрічним. Вона чекає свого героя, який зможе повірити в казку і знайти її насправді, точно також, як Трою.

Не знайдено дуже багато з того, про що пишуть древні автори і розповідають оповіді епосів. Зрозуміло, найбільш бажаною і привабливою для всіх без винятку шукачів пригод, романтиків є Шангріла. Не менш цікаві і піраміди Єгипту, заборонена археологія зможе знайти там багато, що вислизнуло від шаблонного і поверхневого погляду більшості вчених. Не знайдена і Атлантида.

Дивіться також:  СМС-повідомлення: що це таке, який максимальний розмір смс?

Що можна знайти в Єгипті?

Навколо Єгипту склалася досить дивна ситуація. Сучасні вчені, які працюють у польових умовах, сенсацій і навіть просто чого-небудь цікавого там давно вже не шукають. Відкопуються вже багато десятиліть однакові статуї, похоронні сувої та інші предмети, що перестали дивувати.

Тим не менш, історія Стародавніх царств сповнена білих плям, якими цілком може зайнятися заборонена археологія. «Книга мертвих» самого Анубіса, найдавніші храми цього бога, пояснення того, чому так впала його популярність, і його змінив Осіріс, хоча поховання і муміфікація продовжили займати найважливіше місце в житті людей – це лише мала частина питань, на які жоден «офіційний» єгиптолог відповісти не зможе.

Можна і не занурюватися в глибини єгипетських часів і пісків, а спробувати знайти загублені сліди правління Аменхотепа IV, який намагався провести релігійну реформу і замінити багатобожжя поклонінням тільки одному ідолу – сонячному диску Атону.

Це – проклятий фараон. Після його загибелі, теж оточена таємницями, всі згадки про його царювання офіційно були стерті, а збудовані при ньому міста – покинуті. Немає ні одного періоду в історії Єгипту, про який було б відомо так мало, як час правління Аменхотепа IV або ж – Ехнатона, як він сам себе називав. Винятком є додинастичний період і початок епохи Стародавніх царств, про це часу відомо ще менше, ніж про релігійні реформ Аменхотепа.

Заборонена археологія Єгипет може вивчати ще не одне десятиліття. Ця країна схожа на узкогорлый посудину з супом, з якого випили рідкий бульйон, а про те, що всередині залишилася гуща і не здогадуються. Що ж стосується відсутності точних легенд і письмових джерел, на які можна спиратися також, як Шліман на поеми Гомера, то це хибна думка, вони є.

Наприклад, єгипетські легенди точно вказують місце знаходження оазису Анубіса. Зміст цих міфів сходиться з описом місцезнаходження легендарної «колиски життя», легенда про якого лягла в основу сценарію одного з фільмів про Лару Крофт.

Чи є щось казкове?

Стародавня «заборонена археологія, звичайно ж, відштовхується від казок і легенд. Але це одна сторона, що є й інша. Ця частина археології може сама створювати міфи і сенсації.

Наприклад, якщо не шукати Шангрилу або Атлантиду, а звернути свою увагу на народи Крайньої Півночі? Ці етноси практично не вивчені, і знахідка якоїсь древньої стоянки північних народностей обов’язково виявиться і незручною, і такою, що порушує уявлення про історичному розвитку регіону або ж міграції людей, і, цілком імовірно, що ще й сенсаційною.

Адже десь на Півночі знаходиться вхід у Валгаллу. Про цю легенду шукачам сенсацій теж не слід забувати.