Володимир Мономах: біографія, правління, повчання руського князя

Володимир Мономах мав три імені. Перше він отримав на честь предка, князя Володимира Святославича, який став прототипом билинного київського князя Червоне Сонечко. Друге ім’я – Василь дали йому при хрещенні. А третє – Мономах, що означає «единоборец», він отримав на честь діда – імператора Візантії Костянтина. Воно й визначило його долю. Все життя Мономах провів у боротьбі за об’єднання російських земель в єдину могутню державу – Київську Русь.

Ранні роки княжича

Володимир народився в травні 1053 року в Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) – стольному граді свого батька Всеволода Ярославича. Там минуло його дитинство. Правда, інші джерела називають місцем його появи на світло Київ. Матір’ю Володимира була Марія, візантійська принцеса.

Маленького княжича рано стали навчати військовій справі. Вже в три роки його перший раз посадили на коня. А ось навчання письму та читанню почалося пізніше. Для цього до семирічного княжичеві спеціально був приставлений чернець. Проте головну науку про те, як управляти родовими землями, Володимир осягав, слухаючи настанови батька.

Безтурботна пора закінчилася швидко. В 1066 році Всеволод посадив 13-річного сина князем у Ростові. Володимир Мономах добре засвоїв батьківську науку управління, про що свідчив той факт, що він не тільки утримався на престолі, але і зміг зібрати дружину, щоб прийти на допомогу батькові в битві під Новгородом. Починаючи з цього моменту Володимиру доводилося багато часу проводити в ратних походах проти половців, а також брати участь у міжусобній боротьбі удільних руських князів.

Війна і мир

Коли Всеволод став Київським князем у 1078 році, для його сина Володимира настав короткий відпочинок від ратних справ. Весь свій час він проводив у господарських справах, відбудовуючи міста у своїх володіннях. Послідовно він правив у Ростові, Смоленську та Чернігові.

Дивіться також:  Давньоєгипетська богиня Бастет: опис, фото

Однак незабаром набіги половців змусили Володимира знову взятися за зброю, виступити на чолі ростовської, чернігівської, суздальської, смоленської, переяславської та київської дружин. Історики відзначають, що за своє життя він здійснив 83 походу. Майже всі вони були успішними, князь практично не знав поразок.

Ще в 1074 році Володимир Мономах одружився на Гіті Уессекський, англійської принцеси і дочки Гарольда Другого, останнього англосаксонського короля. Вона народила йому 5 синів. Всього ж князь був одружений тричі: другим шлюбом на Ефимии, від якої мав 6 дітей, а третім – на дочці половецького хана, чиє ім’я загубилося у віках. На тій підставі, що діти від першої дружини отримали слов’янські імена, а від другої – грецькі, дослідники припускають, що Єфімія була грекинею.

Київський престол

У 1093 році князь Всеволод вмирає. Для Володимира смерть батька могла стати приводом узурпувати київський престол на правах старшого сина. Таких прикладів в середньовічної російської історії чимало. Все ж він, розуміючи, що це призведе лише до нових усобиць, мудро поступився влада Святополка, а сам пішов у Чернігів.

Головною його турботою в той час було вигнання половців. З цією метою він двічі збирав удільних князів на з’їзд, щоб примирити тих, хто ворогував між собою. В цей час проявилися його дипломатичні таланти. Крім того, йому вдалося об’єднати дружини різних російських земель в єдину рать. В результаті вжитих Мономахом кроків половецьке військо було розгромлене, а 20 ханів полягли на полі битви.

У 1113 р., після смерті Святополка, кияни на віче ухвалили послати до чернігівському князю гінців із запрошенням зайняти дідівський і батьківський престол. Правління Володимира Мономаха тривало 13 років. Протягом цього періоду Давня Русь перетворилася на могутню державу.

Дивіться також:  Декупаж великодніх яєць: техніка прикраси

Русь за Володимира Мономаха

На початку XII століття Київ продовжував залишатися духовним, культурним і політичним центром усіх руських земель. Зайнявши батьківський престол, Володимир першим ділом взявся за вдосконалення законів. Його Статут обмежив джерела холопства і відсотки, під які лихварі могли позичати гроші. Це були два найважливіших питання, за яких нерідко в місті спалахували заколоти.

Князь Володимир Мономах зміг тримати під контролем тенденцію до відособлення і міжусобних чвар питомих правителів на тлі постійної загрози з боку половців. Він прагнув до політичного, військового та релігійного єдності руських земель. У той же час визнавав за кожним князем право на самостійне управління своєю долею.

Його правління – це час посилення Давньої Русі. Мономах зумів захистити державу від набігів половців, взявши в полон близько 100 князів кочівників.

Русь і Візантія

Слава Київського князя поширилася далеко за межами його володінь. Імператор Візантії, дізнавшись, що Русь готується до великого походу на Константинополь, в страху волів відправити до Києва послів з багатими дарами.

Вони вручили руському князю барми (широкий комір або опліччя), прикрашені самоцвітами, животворящий хрест і сердолікову чашу. Однак найціннішим даром, привезеним послами, був вінець візантійських басилевсов. Таким чином Константинополь визнавав князя Володимира гідним носити імператорські регалії. З тих пір шапкою Мономаха вінчалися усі великі російські князі та царі.

Літературний пам’ятник

Київський князь залишився в анналах історії не лише як полководець і видатний державний діяч, але і як автор трьох творів. Сьогодні вони відомі під назвою «Повчання Володимира Мономаха». Праця включає автобіографію князя, повчання дітям, лист хрещеному батьку і одночасно вбивці його сина. Цікавий тон останнього документа. Володимир Мономах світ пропонує людині, сразившему його сина на полі брані. Таким чином князь хоче домогтися миру в руській землі, адже він чудово розуміє, що найстрашніше для держави – це усобиці.

Дивіться також:  Що таке амінокислоти і для чого вони потрібні?

«Повчання» написане Мономахом своїм дітям, – найважливіша пам’ятка літератури київської Русі. У ньому містяться моральні заповіти, багато з яких не втратили актуальності і сьогодні:

Хворого відвідайте, покійника проводите, бо всі ми смертні. Не пропустіть людини, не привітавши її, і добре слово йому молвите. Жінку свою любіть, але не давайте їй влади над собою. А ось вам і основа всього: страх Божий майте вище над усе.

В автобіографічній частині «Повчання» Володимир Мономах по роках розписує своє життя, перераховуючи, де він був і чим займався у той чи інший час. Розповідаючи про це, він використовує «Заповіти 12 патріархів» – один з апокрифів, доповнюють біблійне оповідання. Фактично князь цитує заповіти Іуди, описуючи свої подвиги під час полювань. Ця паралель являє собою дуже серйозну заявку, пов’язану з легітимністю князівської влади в цілому та положенням Мономаха серед руських князів. Іншими словами, він претендує на сакральність своєї влади як спасителя руських земель. На це ж згодом будуть претендувати і його нащадки.

Висновок

Володимир Мономах – видатний реформатор, миротворець і мислитель свого часу. Він прожив довге і гідне життя. Київський князь помер у віці 72 років в 1125 році.