З курсу російської мови ми пам’ятаємо, що займенники в поєднанні з іменниками можуть вказувати на належність того чи іншого предмета. Наприклад — «мій стілець», «щоденнику», «ділянка». Такі займенники називають притяжательными.
Але є й інша група займенників, конкретизирующая якісь предмети, що не мають власника, або предмети, власник яких невідомий. Це вказівні займенники — як випливає з назви, вони вказують на певний об’єкт, дія або поняття, виділяють його з великої групи, але не називають його унікальних ознак. Розглянемо на прикладах, як це виглядає, і вивчимо правила для вказівних займенників.
Приклади вказівних займенників
Слова з цього розряду відповідають на питання «який», «скільки» і «який».
- До вказівним займенникам належать такі слова, як «цей» і «це», «стільки», «такий» і «такий».
- Входять в групу і рідко застосовуваний слова «такий», «який» і «цей».
- Побічно до групи вказівних займенників можна віднести прислівники местоименного типу — «тут», «там», «тепер», «тоді», «сюди» і так далі.
Суть легко зрозуміти на прикладі представимо, що ми бачимо перед собою гай дуже схожих дерев. Вони нікому не належать, відповідно, ми не можемо виділити якесь одне дерево, назвавши власника. Зазвичай ми використовуємо вказівний займенник «це» — «це дерево вище інших».
Можна навести й інші приклади:
- «Такий колір подобається мені більше за інших». З безлічі квітів ми виділяємо один — але не називаємо його ознака, а використовуємо вказівний займенник.
- «Стільки часу я чекав цієї хвилини». Мовець має на увазі цілком чіткий часовий відрізок — але не називає його, а використовує узагальнююче вказівний займенник.
