Виховання дитини — особливості, стилі та рекомендації

Питання про те, яку систему виховання краще всього вибрати для свого чада, хвилює батьків практично з появою на світ їх довгоочікуваного малюка. Адже всі мами і тата неодмінно хочуть дати своїй дитині найкраще. Яким має бути виховання дитини, щоб він виріс одночасно чуйним і хоробрим, сильним і добрим? Як визначити ту межу, яка розділяє строгість і вседозволеність?

Правильно обрана система сімейного виховання дітей – це турбота про подальше благополуччя маленької людини. І якщо протягом перших місяців життя дитини батьки більше звертають уваги на те, щоб їх малюк був сухим, ситим і спокійним, то в подальшому на першому плані виявляється догляд не за тілом, а за душею. Як закласти в своє чадо ті якості, які необхідні щасливій людині?

Що ж таке виховання?

Під цим терміном розуміється цілеспрямований процес, що сприяє формуванню особистості. При цьому мета виховання полягає у підготовці маленької людини до участі в культурному та громадському житті. По суті, цей процес є не чим іншим, як впливом на малюка з використанням певних засобів. Серед них приклад і вчинок, дія і слово. Все це неодмінно накладає відбиток на подальше життя малюка, прищеплює йому необхідні навички і направляє думки в потрібне русло. А цього, погодьтеся, вже немало.

Особливості виховання

Інтуїція і життєвий досвід батьків, спільно із застосуванням наукових знань, що дозволяють їм підібрати необхідні заходи впливу, спрямовані на формування особистості дитини. При цьому розглядається при вихованні дітей і педагогічне спрямування.

Дитинство в житті людини є досить довгим періодом, що складається з декількох етапів. При цьому кожен з них вимагає своїх прийомів у вихованні та навчанні дітей. Розглянемо їх докладніше.

Виховання до 3 років

У перші роки свого життя малюк доставляє багато клопоту і радості. Але батькам, які піклуються про дитині, не варто відкладати виховання дитини до того періоду, коли він підросте. Починати застосовувати різні педагогічні методики бажано якомога раніше, ще до того, як малюк почне домагатися перших успіхів.

Особливості виховання дітей раннього віку мають безпосередній зв’язок з розвитком ЦНС. Так, психологічні, аналітичні і пізнавальні здібності немовлят володіють істотними відмінностями від тих, які виявляють малюки старше.

Серед особливостей виховання дітей, які знаходяться в ранньому віковому періоді, відзначається низький розвиток мовленнєвого компонента, з-за чого його роль досить низька. Всі розмови з маленькою людиною несуть інформацію в основному з-за їх емоційного забарвлення. Однак грудні діти розвиваються досить швидко. І якщо в ранньому періоді батьки змогли оточити їх турботою і увагою, то впевненість у своїх силах, життєлюбність і стійкість до стресів будуть супроводжувати дитину все його життя.

У перші місяці після появи малюка на світ мама і татам важливо виробити у нього стереотипи, що стосуються нічного сну та режиму дня. Це дозволить біологічним темпами немовля поступово підлаштуватися під сімейні звички.

Виховання в період від 3 до 6 років

Особливість цього періоду розвитку маленької людини полягає в його здатності до наслідування. Малюки копіюють рухи і мова дорослих. Не залишаються без уваги вчинки і емоційні реакції рідних їм людей.

Дивіться також:  Дієта №5А: меню на тиждень і рецепти

Виховуючи маленької дитини, батьки насамперед повинні проаналізувати власну поведінку. Їм необхідно розуміти, що для своєї дитини вони є еталоном, а, отже, повинні намагатися відповідати йому.

Виховання дошкільників

У віці від 3 до 6 років малюки, як правило, відвідують ДНЗ. В розвитку і вихованні дітей в цьому випадку починають брати активну участь педагоги. Найяскравішою особливістю даного процесу стає ігровий момент, з допомогою якого дошкільнята пізнають навколишній світ. Діти зайняті грою більшу частину часу. При цьому вони деколи починають щиро вірити в реальність уявних подій і об’єктів. Гра для дитини це зовсім не розвага. Це робота, що дозволяє малюкові навчитися спілкуванню з колективом, осмислити почуте і побачене, а також вивчити властивості речей. У цей період вводиться і екологічне виховання дітей. Дбайливе ставлення до природи та тварин дозволить виховати високоморальну людину.

Особливості методів виховання дітей в ДНЗ в даний час починають активно переглядатися. З’являються авторські розробки, спрямовані на розвиток, навчання і формування особистості маленької людини.

При виборі програми розвитку дитини слід врахувати його інтереси і схильності. Процес виховання, який здійснюється талановитим педагогом, завжди включає в себе декілька компонентів. В кінцевому підсумку різнобічно розвинена особистість володіє великими шансами на успіх у житті.

Батьки не повинні перекладати виховання дитини на плечі педагогів ДНЗ. Адже можливості цих працівників не безмежні. Основне виховання маленької людини все-таки повинно проводитися вдома.

Вплив сім’ї

Які особливості виховання дітей в домашніх умовах? Вони перебувають у прямій залежності від безлічі факторів. Якщо розглядати ідеальний варіант, то біля маляти мають знаходитися мама і тато, брати і сестри, а також люблячі його дідусі і бабусі. Процес виховання дітей у великій дружній родині приводить до того, що вони неодмінно виростають людьми впевненими в собі, здатними вирішувати поставлені завдання і дотримуються традиційних духовних цінностей.

Однак життя нерідко вносить свої корективи. З особливостей виховання дітей у неповних сім’ях можна виділити брак чоловічого впливу. Це вкрай негативний чинник. При цьому варто відзначити, що батьківська роль у вихованні дитини досить висока. Його присутність важливо не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Матері в неповній сім’ї необхідно подати своєму дитині приклад позитивних чоловічих образів. Крім цього, у малюка обов’язково повинна бути можливість спостерігати за дідусем, дядьком або старшим братом і спілкуватися з ними.

Часом у дошкільника є обоє батьків, але немає і навіть не очікується появи на світ братів або сестер. У цих сім’ях є свої особливості виховання дитини. Основний частою помилкою батьків у даному випадку стає надмірна турбота і опіка над своїм чадом. Єдиний дитина нерідко зростає інфантильною особистістю, що має завищену самооцінку. Згодом такій людині стає важко встановлювати нормальні відносини зі своїми однолітками, чоловіком і колегами по роботі. Батькам, які виховують єдиної дитини в родині, варто пам’ятати про ці небезпеки. Для того щоб самозакоханість і егоїзм не стали основними рисами характеру, психологи рекомендують створити певні умови виховання дітей. При цьому важливо, щоб у таких малюків завжди було спілкування з компанією однолітків. Але варто мати на увазі, що все ж найкращим способом, що дозволяє уникнути розвитку самозакоханості і егоїзму, є народження братика або сестрички.

Дивіться також:  Біла натяжна стеля в інтер'єрі: фото варіантів, поради з вибору

Проблем виховання дітей у сім’ї досить багато. Адже наявні у цього процесу особливості мінливі і деколи просто непередбачувані. Справа в тому, що протягом життя змінюються різні обставини, матеріальні можливості сім’ї та здоров’я її членів. При цьому батькам важливо застосовувати практичну педагогіку і знаходити індивідуальний підхід до свого малюка. Це дозволить подолати труднощі виховання.

Але при цьому не варто забувати, що свою, причому чималу лепту у формування підростаючої особистості, вносить поведінка батьків та їх установки, спрямовані на дитину. Подібний вплив називають стилем виховання. Розглянемо це детальніше.

Авторитарний стиль

Таку гучну назву вже саме по собі говорить багато про що. При авторитарному вихованні бажання батьків для дитини є законом, який не підлягає жодним обговоренням. Як правило, в таких сім’ях всі прохання дорослих звучать як накази і мають підвищені тони. Дітям при цьому залишається лише беззаперечно слухатися. В іншому випадку їх чекає покарання.

В таких сім’ях виростають тихі діти, які мають занижену самооцінку і не вміють постояти за себе. Лише мала частина з них вступає в конфлікт зі своїми батьками. Нерідко, завівши власну сім’ю, чоловік, який виховувався при авторитарному стилі, починає пригнічувати своїх нащадків. Він немов відіграється за власне важке дитинство.

Подібне виховання володіє своїми плюсами і мінусами. З одного боку, дитина виростає «правильним». Він не стане влазити туди, куди не слід, і не буде завдавати батькам особливих клопотів. Дорослі будуть раді сліпого підкорення їх бажань. Адже такі дітки дуже зручні – де їх посадиш, там вони і будуть сидіти. Однак мінусів у авторитарного стилю ще більше. Малюк, що знаходиться під невсипущим контролем батьків, постійно відчуває тиск з їх боку. Йому стає складно проявити ініціативу і хоч якось показати себе вже в дорослому житті. Зрозуміло, ці діти, подорослішавши, стануть прекрасними виконавцями і «зручними» офісними працівниками. Але чи хочуть батьки такої долі для своєї дитини?

Якщо природа наділила діток сильною нервовою системою, то при авторитарному вихованні вони неодмінно стануть бунтарями і повстануть проти часто несправедливих батьківських вимог. Однак, вступивши у доросле життя, такі люди продовжують боротися з вітряними млинами, намальованими в їх розбурханому розумі. Цей чоловік не стане брати на себе відповідальність. Він ніколи не зможе бути керівником або підприємцем.

Якщо батьки стали відзначати за собою застосування авторитарного стилю керівництва, то їм слід пом’якшити жорсткий контроль над своїм чадом. Не потрібно тиснути на малюка. Нехай він отримає можливість проявити себе. Мамам і татам варто бути більш прихильним до інтересів, захоплень та бажань дитини. Це не дозволить йому вирости боязким і замшкнутым людиною.

Демократичний стиль

Серед всіх методів виховання дітей цей вважається найбільш сприятливим. Батьки, що використовують демократичний стиль, проявляють турботу про дисципліну, але в той же час не перешкоджають прояву у дітей самостійності. В такій сім’ї діти неодмінно виконують покладені на них обов’язки, але при цьому не відчувають ніякого утиску своїх прав. На їх думку батьки ставляться з належною повагою, і тому в разі потреби радяться зі своїми дітьми. У таких сім’ях немає надмірної опіки. Це дозволяє дітям прислухатися до пояснень з приводу того, що їм варто робити, а що ні. При застосуванні демократичного стилю великих конфліктів у сім’ї не буває.

Дивіться також:  Данило Козловський: біографія, особисте життя, фото і кращі ролі

Серед особливостей такого виховання можна виділити ще і помірність. Діти не володіють надмірною агресивністю, що дозволяє їм стати лідерами. Вони здатні контролювати оточуючих, однак самі дуже рідко піддаються зовнішньому маніпулювання. Виросли в таких умовах люди відрізняються гарною комунікабельністю. Їм складно пристосуватися до життя в суспільстві. Але лише невелика частина людей, які виросли в сім’ях, де застосовувався демократичний стиль виховання, володіє альтруїзмом і вмінням поставити себе на місце співрозмовника.

Батькам, які підтримують дружні стосунки зі своєю дитиною, не варто особливо захоплюватися. Авторитет дорослих повинен залишатися на висоті. Тільки в цьому випадку в майбутньому дитина зможе покластися на близьких йому людей і довіритися їм.

Ліберальний стиль

Подібний метод виховання називають ще й попустительским. І це не даремно. Справа в тому, що в таких сім’ях батьки дітьми практично не займаються. Малюки не знають жодних обмежень та заборон. Хорошого в цьому мало. Адже дитині в такому випадку досить легко в майбутньому потрапити під чиєсь негативний вплив або підняти руку на своїх близьких людей. До того ж формування особистості в таких сім’ях відбувається без вказівки на якісь традиції і духовні цінності.

Батьки повинні пам’ятати про те, що коли дитина наданий самому собі, то це негативно позначається на його вихованні. Мама і татам, які обрали ліберальний стиль, психологи рекомендують негайно змінити свою тактику. Це дозволить захистити дитину від поганих компаній. При цьому в родині повинні бути введені якісь обов’язки і правила, які передбачено виконувати всіма її членами. Крім цього, батькам знадобиться приділяти дитині більше часу і контролювати його дії.

Вибір стилю виховання

Всі батьки неодмінно хочуть, щоб їх діти в майбутньому були впевнені в собі, контролювали свою поведінку, не уникали нових ситуацій і здебільшого перебували в гарному настрої. Важче доведеться в житті тим, хто малообщітелен, боїться незнайомих подій, намагаючись втекти від них, відрізняючись при цьому сумовитим настроєм. Подібне має місце у особистості, яка володіє поганим самоконтролем, невпевненою в собі.

Саме тому тим батькам, які прагнуть виховати активних, комунікабельних та легко приспосабливающихся до життя дітей, психологи рекомендують дотримуватися в сімейних відносинах балансу між контролем і демократичністю. І той, і інший стиль необхідно застосовувати в оптимальних обсягах. При цьому дорослі повинні приймати дитини, а також його інтереси, не намагаючись змінити їх.