Однією з найвідоміших визначних пам’яток Ізраїлю є Стіна Плачу в Єрусалимі. Сюди прагнуть потрапити паломники з усього світу і численні туристи, які щороку приїжджають в країну. В оригіналі назва пам’ятника вимовляється як «ха-Котель ха-Маараві», що перекладається як «західна стіна».
Де знаходиться Стіна Плачу?
Напевно, відповідь на це питання відомий навіть школяреві – в Єрусалимі (Ізраїль). Слід лише уточнити, що споруда знаходиться у Старому місті на горі Моріа. Хоча горою її назвати складно, оскільки в наші дні це невеликий пагорб. Однак задовго до настання нашої ери це була справжня гора.
Історія святині
Історія Стіни Плачу в Ізраїлі своїми коренями сягає в далеке минуле. Це залишки зміцнювальних конструкцій, зведених Іродом Великим в Єрусалимі поруч з Храмовій Горою. Тут перебував єрусалимський храм, який в 70 році н. е. зруйнували римляни. Нинішня Стіна Плачу ніколи не була частиною храму, але вона була досить близько до нього розташована, тому з часом перетворилася у почитаемую і значиму святиню для іудеїв.
Споруда має 45 рядів кам’яної кладки, 28 з них знаходяться над землею, а ще 17 знаходяться під нею. Стіна будувалася поетапно – в часи правління Ірода, в період Османської імперії і Омейядів. Ряди каменів для забезпечення міцності встановлювалися з невеликим поглибленням всередину конструкції. Цікаво, що ніяких розчинів при кладці не застосовувалося.
На цій землі в 825 році до н. е. царем Соломоном, був зведений перший храм. Він проіснував до 422 року, після чого був зруйнований Навуходоносором II – царем Вавилона. Євреї потрапили в рабство і були виведені в Вавилон. Вони повернулися назад у 368 році і побудували на колишньому місці другий храм, який простояв до 70 року н. е. За наказом Веспасіана, імператора римлян, і він був зруйнований.
Однак римляни при руйнуванні храму з якихось причин не знищили всі будови. Західну частину стіни, що оточувала храм, вони не чіпали. Євреям було заборонено доступ до Єрусалиму, їм «люб’язно» надали один день для відвідування міста.
За часів Арабського Халіфату, у Візантійський період, за правління Мамлюків ситуація не поліпшувалася. В 1517 році Єрусалим завоювала Османська імперія. Треба сказати, що турки до євреїв ставилися прихильно. Сулейман Чудовий дозволив Іудеям чинити молитви біля Стіни Плачу в Єрусалимі.
З цього часу Стіна стала предметом серйозних розбіжностей між мусульманською та єврейською громадами. Кілька разів юдеї намагалися викупити навколишні будівлі, але ці спроби не увінчалися успіхом. Загострилося протистояння після 1917 року, коли Палестину стала контролювати Великобританія. Свого піку протистояння досягло в серпні 1929 року – заворушення почалися біля стіни. Під час погромів в Єрусалимі, що тривали кілька днів, було вбито 133 єврея і близько 400 людей отримали важкі поранення. Під час заворушень загинули та 110 арабів.
У 1930 році британці скликали Міжнародну комісію для вирішення спору громад. В результаті була встановлена недоторканність кварталу мусульман біля Стіни Плачу, євреї отримали вільний доступ до святині і можливість проведення обрядів.
Після арабо-ізраїльської війни ця частина міста відійшла до Йорданії. Згідно з підписаним договором перемир’я, євреї могли вільно відвідувати Стіну Плачу. Але фактично їх сюди не пускали ніколи.
У час стрімкої військової операції під час Шестиденної війни, що почалася в червні 1967 року, Ізраїль розбив армії Йорданії, Сирії та Єгипту. У Сирії були захоплені Голанські висоти, у Єгипту Синайський півострів, але найголовнішим успіхом Ізраїлю став захоплення Єрусалиму.
