Нова, вже не перша російсько-турецька війна в Криму почалася з релігійного образи — султан Туреччини передав важливу християнську святиню католикам, забравши її у російських священиків. У відповідь Микола I висунув війська, після чого турецький султан оголосив війну Росії.
На боці османів були дві сильні військові держави — Франція і Англія. Однак вони були готові зберігати нейтралітет — з тією умовою, що Росія буде лише оборонятися. Було умовлено, що як тільки російські війська опиняться на чужій території, союзники Османської імперії вступлять у війну.
Передумови битви.
Російський флот дрейфував у Чорному морі, не здійснюючи жодних негожих дій, а просто нарощуючи свою військову присутність. Російське керівництво пам’ятало про ультиматум Англії і Франції.
Однак на суші в цей час точилися бої, і розклад був не на користь Росії: османи здобували перемоги на Кавказі та на Дунаї. Росіяни зазнали поразки у Силистры, при Калафате.
І в кінці вересня відбулася Синопська битва адмірала Нахімова — він не витримав, вирішивши атакувати Синопську бухту, порт, з якого свіжі турецькі сили відпливали до Кавказу.
