Що значить любов? У фізіології цей процес супроводжується викидом дофаміну і серотоніну – гормонів, що викликають почуття щастя та ейфорії. Звичайна хімічна реакція, яка ніколи не буде тривати вічно. Так чому ж настільки ефемерне почуття, яке не можна логічно пояснити, визначити та обґрунтувати, стає невід’ємною частиною життя?
Любов
Отже, що значить любов? У цього терміна є безліч інтерпретацій. Здавалося б, таке просте слово, але саме в ньому закладена суть і сенс людського існування. Любов – це почуття притаманне лише людині – глибока прихильність і симпатія до іншого.
Це одна з тем у світовій культурі та мистецтві. Людям завжди подобається міркувати про любов. Про неї говорили древні філософи, писали поети, подейкували знаменитості. Любов – це дбайливе і уважне ставлення до когось. Про неї можна говорити вічно, але правильного прояву цього почуття потрібно вчитися. Любов – це безкорислива і радісна турбота, вона не повинна бути сліпою, а має грунтуватися на розумі.
Точки зору філософії
Поняття любові завжди було частиною філософських дилем. У філософії її часто вважали суб’єктивним індикатором щастя. Ось тільки у кожного філософа це щастя було різним. Любов ототожнювали з красою, знанням, всесвіту або сексуальністю.
Наприклад, Емпедокл вважав, що любити – означає прагнути до єднання з Всесвітом. Для Платона це почуття було нерозривно пов’язано зі сферою пізнання. Аристотель і зовсім заявляв, що любов є не що інше, як дружба, але ніяк не чуттєве потяг. Але в той же час він написав дуже точну цитату про кохання: «Любити – це значить бажати комусь того, що вважаєш для нього благом, і по мірі сил доставляти йому ці блага».
Суфійські філософи і літератори Персії прирівнювали любов до вина. Як червона рідина наповнює посудину, так само і любов наповнює людину духовністю.
В Середні віки любов стала об’єктом поезії і релігійної містики, у часи Відродження це поняття знаходить вихід в прагненні до краси, в епоху бароко любов вважали абсолютним знанням, що приносить насолоду. У новій філософії вже почала простежуватися взаємозв’язок любові і сексуальності, що особливо чітко проявляється у вченнях Фрейда.
