Що таке послух і хто такий послушник? Послух у монастирі

Загрузка...

Що таке послух? Відповісти на це питання зовсім не просто. З одного боку, воно є однією із самих головних чеснот християнина і при цьому однією з основних вимог до його особистості. З іншого – слово «слухняність» викликає у багатьох або свідомий або неусвідомлений протест. Адже в кожній людині самою природою передбачені механізми, що викликають опору примусу. Почувши тільки одне слово «послух», у багатьох відразу ж подумки виникає самий крайній варіант, що передбачає відмову від власної волі. Так що ж це за поняття? Як роз’яснює його церковне вчення?

Визначення поняття

Що таке послух? У православній церкві під цим терміном розуміють виконання наказів певного роду. Саме слово «слухняність» вже означає покору і покірність. У церковній практиці цей термін означає певну роботу або обов’язки, які покладаються на послушника монастиря або монаха. Виконує він їх в спокуту будь-якого вчинку або гріха. Тоді на людину накладаються молитва і слухняність.

Для звичайних людей значення цього слова полягає у формуванні певної позиції, заснованої на переконанні. Іншими словами, при відповіді на питання «що таке послух для пересічного громадянина?» можна дати роз’яснення, що це певний порядок, який полягає у підпорядкуванні нижчестоящого співробітника вищестоящому.

Однак цей термін все ж в першу чергу має відношення до життя в монастирі. Переносити його чисто механічно на звичайний світ не стоїть.

Досягнення щасливого життя

Навряд чи знайдеться людина, яка б не бажав для себе здоров’я і благополуччя, вдалого шлюбу, слухняних і добрих дітей, миру на нашій планеті, спокою в серці і багатьох інших благ. Щодо віруючих людей тут же можна згадати про отримання благодаті, спасіння і єдності з Творцем. Багато хто прагне до цього, прикладають всі свої сили і старання, але бажаного результату так і не отримують. Таємницю невдач розкриває нам Біблія. Від перших її сторінок до останніх можна простежити одну закономірність. Вона полягає в отриманні благословення Бога через послух йому.

Кінець земного раю і щасливого життя настав ще за часів Адама і Єви. Ці перші люди висловили непослух Духовного Батька. Цим вони поклали початок нещасть всього роду людського. І так було до тих пір, поки Ісус Христос не викупив людей своїм послухом Отця Небесного. Цим він дав можливість тому, хто підкорений Його серцю, повернути для себе втрачений рай, але тільки не земне, а небесне.

Визначення послуху

В чому полягає суть цього поняття? Як вже було сказано вище, значення слова «слухняність» зводиться до покори й послуху. Це поняття є доведеним на ділі підпорядкуванням своєї волі вказівками іншого.

Що таке послух? Це та основа, на якій складаються добрі взаємини людини, насамперед, з Богом. Адже на прикладі Біблії ми бачимо, що той, хто порушить святе послух, отримує біль і страждання, прокляття і смерть. За такий, здавалося б, незначний вчинок Адама і Єви вже не одне тисячоліття люди живуть в смуток і страждання, хвороби і тяжку працю, війнах і незадоволеності, що в кінці кінців закінчується смертю. Це і є ціна непослуху. Адже непотрібних і незначних заборон у Бога не існує. Він не дозволяє лише те, що не принесе Його творіння щастя. У зв’язку з цим стає зрозумілим, чому настільки важливо усвідомити значення християнського послуху і навчитися чути Творця, радісно підкоряючись його волі. У цьому і має полягати щастя для кожної людини.

Навчання послуху

Бог завжди прагнув створити між собою та людиною правильні взаємини. Відразу він вчив його, а після відчував послух своєму Слову. І якщо людина втрачав Вища благословення, то він тут же прирікав себе на нещасне існування, надалі опиняючись на Божому суді. Так було в період допотопного світу, так триває і сьогодні.

Це питання зачіпає і Біблія. У ній йдеться про те, що, виводячи народ із Єгипту, Бог дав йому на горі Синаї закон. Це заповіді Божі, виконання яких дозволить людям жити благословення і щасливо. З тих пір пройшло багато часу. Ізраїльський народ отримав для себе Ханаанську землю. Однак принцип послуху і сьогодні залишається для усіх незмінною.

Дивіться також:  G-сенсор в відеореєстраторові: що це таке?

Пізнання Бога

Воно в першу чергу стає зрозумілим при вивченні Святого Письма. Той, хто здійснює вибір або діяння, що суперечить цьому канону, не підкоряється волі Божої.

Але пізнати Святе Письмо неможливо поза Святого Духа і поза церквою. Прикладом тому є сектантство. Ці відступники Євангелія дотримуються перекручених тлумачень Святої Книги, відходячи від Бога і штовхаючи себе до загибелі. Тільки Священне Писання має бути для людини тим джерелом, який щодня стане тамувати його спрагу. Тільки з Євангелія ми дізнаємося волю Божу і зможемо знайти відповіді на багато свої питання.

Загрузка...

Суть послуху

Що стоїть за виконання законів Духовного Батька всього людства? Послухатися волею Божою означає переступити через свою малодушність і страх, через суєту і гордість, через «хочу — не хочу». Причому все це не приходить швидко. Будь-яка людина не стає слухняним в одну мить. Про це ж говориться і в Біблії. В цьому Святому Письмі розповідається про те, як народ по своєму легкодухості не послухав Мойсея. Люди побоялися змінювати усталений уклад життя для того, щоб змінити її на краще.

Про послух у Біблії говориться як про почуття, проявляти яке людина має лише до того, кого знає. І це зовсім не є приниженням. Адже за послухом завжди стоїть Бог. І немає нічого соромно в тому, щоб прислухатися до чиєї-небудь раді. Адже цілком можливо, що Бог випробовує людину таким чином. В Біблії вказується і на те, що послух не є ганебним і для самого Господа. Творець землі і неба зійшов, задовольняючи прохання людини. Мойсей заступився за свій народ, і Бог не чинив опір цьому. І якщо послух є цілком допустимим для Господа, то це нормально для кожного з нас.

Дотримання заповідей

Якщо послухати проповідь про послух, то стає ясно, що Господь зовсім не наполягає на ньому. Він лише вказує на те, чого він очікує від людей, не примушуючи їх виконувати його закони і не примушуючи їх до цього. Послух, як правило, виходить з духовного єднання з Богом. Саме тому всякий раз, коли у проповіді звучить слово «учнівство», то біля нього обов’язково присутній «якщо».

Господь не дає правил. Він лише вказує на норми. І абсолютно очевидно, що той, хто любить Його, буде виконувати всі заповіді беззаперечно. І тільки тоді відкриються для душі послушника всі Божі одкровення, які неможливо пізнати ні роздумами, ні з допомогою філософії.

Не секрет, що кожна людина прагне до благодаті. А міра її зростання безпосередньо залежить від послуху Господу. На тих, хто слухняний, Бог ставить печатку спокою, яка є свідченням глибокого умиротворення

Як не збитися з шляху?

З найдавніших часів і по сьогоднішній день, аж до Другого Пришестя, завжди були і є святі отці – судини Святого Духа. Вони жили і живуть згідно волі Божої і можуть навчити пізнання мети кожного християнина інших. Того ж, хто вже знайшов такого старця і у всьому слухається його, можна сказати, що він самим прямим шляхом прямує до Бога. І ця дорога лежить через християнський монастир.

Звичайно, пізнати волю Божу може і простий мирянин. Однак досягти цього все ж потрібно іншим способом. Потрібно стати ченцем і при цьому дотримуватися меж послуху. Які вони? Такими межами є заповіді Божі. Все, що суперечить їм, не може йти від Творця і, отже, не має виконуватися.

Служіння Богу

Що це за людина, який вирішив присвятити своє життя Всевишньому? Яку він переслідує мету?

Для того щоб стати ченцем, людина повинна принести Богу обітниці. Крок цей дуже серйозний, адже зворотного шляху після нього немає. Щоб не зробити фатальної помилки і не розчаруватися у скоєному, кожного, хто прийшов у монастир, обов’язково відчувають протягом тривалого часу. Для цього передбачено кілька етапів. Які ж ступені чернечого життя?

  • На першому етапі ще не підготовлена людина стає никами. Він знайомиться з монастирем і працює там безкоштовно во Славу Божу. На даному відрізку чернечого життя трудника не зобов’язують брати на себе які-небудь зобов’язання. Людина завжди може повернутися в той світ, з якого він прийшов. Гріха в цьому немає. Життя трудника тече згідно того розпорядку, який існує в монастирі. При цьому він виконує послух і працює з благословення вищих чинів. У монастирі труднику надають гуртожиток (житло), його годують і дають все те, що потрібно для виконання своїх обов’язків.
  • Послушник. Це друга щабель монастирського життя. На неї переходить чоловік, який твердо вирішив у майбутньому стати ченцем. Для того щоб стати послушником, люди пишуть прохання з проханням прийняти їх до братії. Воно задовольняється ігуменом, якщо той бачить, що наміри у людини досить серйозні. Тоді трудника вносять у списки братії, і він стає послушником. На цій сходинці монастирського життя людині видають підрясник. Далі йому належить пройти випробувальний термін. Конкретний час для цього не визначено. Одні послушники відправляються на постриг раніше, інші — пізніше. Все залежить від того, наскільки людина внутрішньо готовий до чернечого подвигу. Але, як правило, послух у православ’ї триває протягом декількох років. У цей період людині ще дозволено повернутися у свій колишній світ, відмовившись від намірів служити Богу. Зробити таке йому не забороняється, однак зречення від послуху в монастирі особливо і не вітається.
  • Наступний етап є заключним. Це період, коли людина приймає чернецтво. Він повинен принести обітниці Богу, після яких зворотної дороги просто немає. Відректися від такого життя означає зраду Всевишньому. У колишні часи расстригов навіть не ховали на цвинтарі. Вони стояли за огорожею, так само як і самогубці.
  • Дивіться також:  Бріош: рецепти приготування

    Як же зробити перший крок і зайняти місце послушника в монастирі? Для цього потрібно почати з трудника. Як правило, на ім’я монастиря ієромонаха при цьому пишуть розповідь про себе. У тому разі, якщо прохання буде задоволено, людина приїжджає в монастир зі своєї робочої взуттям і одягом.

    Такий шлях до Бога був реальним для всіх православних людей не тільки в колишні часи, існує він і в 21 столітті.

    Умови послушництва

    Варто мати на увазі, що чоловік, який побажав присвятити своє життя чернечому подвигу, повинен бути вільний від будь-яких зв’язків із звичайним світом та зобов’язань перед іншими людьми. Наприклад, він не може залишити без допомоги престарілих батьків, свою сім’ю, а також неповнолітніх дітей. Не повинно бути у нього боргових та інших цивільних зобов’язань. І якщо з звичайним світом які-небудь відносини є, то вирішити їх слід ще до того, як піти в монастир.

    Що повинен робити кандидат на постриг? Послушнику слід неухильно дотримуватися статуту. Крім цього, він повинен брати участь у Таїнствах Церкви і в богослужіннях. Одним із занять такої людини також є монастирські послухи.

    У цей період майбутні ченці повинні цілком дотримуватися настанов свого духовного наставника і самого ігумена. Це також і час, коли людині слід особливо ретельно стежити за своїми помислами і за собою. Адже в такий період створюється основа його майбутнього життя.

    Чернецтво є особливим видом подвигу, особливим покликанням. Людина починає сходження до Бога з різних причин, проте мета у нього завжди одна. Чернець, згідно з Євангелієм, прагне до морального вдосконалення і наживання благодаті Святого Духа. І до цього він йде шляхом відсікання власної волі, залишення звичного світу, шляхом посиленої праці і молитов.

    Робота в монастирі

    Який він, день слухняності? Для мешканців монастиря праця є невід’ємною частиною життя. На братію накладаються різні послухи. Необхідні вони не лише для створення матеріальних благ, які дозволяють існувати всім членам обителі. Прийшовши в монастир, людина приносить сюди все, що накопичилося у нього на душі. Усі його пристрасті — це не що інше, як наслідок зміни людської природи якимось гріхом, наприклад, згубними звичками. І тільки завдяки самовідданій праці душа і тіло можуть стати вільними. Послух відсікає гріховну волю і бажання, перемагає самолюбство і гордість, а також самосожаление. У цей період людина, якщо захоче, навчиться духовного мистецтва. Тільки після цього на всі речі він стане дивитися просто.

    Дивіться також:  Внутрішня і зовнішня політика Бориса Годунова.

    Послухом називають різну роботу в монастирі. Але якою б вона не була, вона обов’язково буде пов’язана з організацією богослужіння і внутрішньої монастирського життя. Це може бути церковний спів або робота в храмі, на кухні, в хлібопекарні, на городі, в корівниках, а також в різних майстернях (іконописної, пошивочної і т. д.) В монастирі затребуваною стає практично будь-яка професія.

    Служити на благо обителі є особливим Божим покликанням. Але не варто думати про те, що життя в монастирі дуже важка. Важким тут є не праці, а зміна своєї волі. Адже послушнику належить покірливо покірності робити все, що йому накажуть сестри, брати або батьки. Нагородою всього цього стане смирення, мир і душевний спокій.

    Посвята

    З-за неправильного ставлення до тих послушаниям, які накладаються в монастирі, людина може залишити цей рятівний і благодатний шлях. Тоді він залишає обитель. Але всім, хто має намір взяти постриг, слід розуміти, що виконання послуху є не чим іншим, як жертовним служінням Богу і братії. Це і дозволяє виконувати заповіді Христові.

    Але одного послушнического праці мало. Цей період у житті людини повинен супроводжуватися постійними молитвами, які є основою чернечого життя.

    Під час послуху людина має діяльно і уважно вивчати канони Священного Писання, а також аскетичні твори, створені святими отцями. Це, наприклад, «Доручення», написані аввой Дорофєєм, «Оголошення» преподобного Феодора Студита і т. д.

    При прийнятті новоспеченим послушником підрясника відбувається певний обряд. Його називають «зміна різ», а також «совлечения світу». Співробітниця або труднік при цьому повинні покласти три низькі поклони перед Вівтарем і один ігумену або ігумені, взявши з його або її рук чотки, скуфью, чернечий пояс і підрясник. Починаючи з цього часу, людина перестає носити мирську одяг.

    Часом ця церемонія проводиться з використанням додаткових дій. Якщо це передбачено статутом обителі, то послушника одягають в клобук і рясу. Роблять це з письмової згоди майбутнього ченця. З цього моменту послушника називають ченцем або рясофорным. Подібний чин накладає на людину велику відповідальність.

    За проходженням послушництва завжди уважно спостерігає ігумен. І тільки після того, як він побачить готовність людини прийняти ангельський образ, він сам або разом з Духовним собором представляє кандидата у листі до правлячого архієрея. У цьому посланні проситься благословення людини на чернечий постриг.

    Період послушництва є особливим в житті кожного з майбутніх ченців. Після цього багато хто з любов’ю згадують цей час. Адже послух зовсім не є жертвопринесенням. Все відбувається з власної волі з отриманням натомість великої благодаті. Саме тому кожному майбутньому ченцеві варто коритися своїм наставникам, які піклуються про душі послушника.

    Звичайно, під послухом у монастирі розуміють виконання тих чи інших робіт, на які людей благословляє ігумен. Проте найбільше це напрям має бути розглянуто в якості основної залишає духовного життя братви обителі, а також головним шляхів до спасіння людини.

    Кожен послушник прагне зрозуміти Божу волю. Саме тому він старанно працює над своїми бажаннями і над собою. Бог хоче, щоб кожен майбутній монах усвідомив Його волю. А розкриватися і проникати в послушника вона буде завдяки духовно досвідченим людям, а також через життєві обставини, совість і виконання заповідей Божих.

    Висновок

    Так що ж таке послух? Це основа християнської релігії, яка передбачає невпинне співпраця людини і Бога. Воно дозволяє Всевишньому перетворювати людей і перебувати в них.

    Види послуху багатогранні. При цьому всі вони будуть залежати від Божественного Промислу. Послух можна розглядати в різних аспектах. Це може бути терпіння скорбот, відпущених Богом, або ж проходження особливого виду подвигу з одночасним виконанням порад досвідченого духовного наставника або старця, що володіє даром міркування і прозорливості. Але, як би там не було, всі наявні види послуху об’єднуються виконанням і стягненням Божественної волі.