Міжнародний звичай є, мабуть, самим незвичайним джерелом у сфері міждержавного права. Він виникає стихійно, а тому часто не закріплюється на папері. Однак країни поважають світові традиції і намагаються дотримуватися їх. Про звичаї в міжнародному праві буде докладно розказано в нашій статті.
Поняття міждержавного звичаю
Цілеспрямований правотворчий процес часто породжує незвичні форми юридичних джерел. Міжнародний звичай – як раз такий випадок. Він містить в собі безліч різних норм, які об’єднуються у єдину форму і поширюють свою дію на весь світ. Таким чином, форма і зміст мирової звичаю нічим один від одного не відрізняються.
Міждержавний звичай не варто плутати з усним міжнародним договором. В обох джерел немає письмової форми, проте вони виконують зовсім різні функції. Так, норми договору створюються цілеспрямовано, а зміст звичаю багато в чому випадково. Міжнародний договір і звичай мають різну історію. Договір формується нетривалий час і документально оформлюється. Звичай може бути визнаний лише через довгий час існування.
